Непублічна законотворчість народних депутатів не обмежилася двома законопроєктами щодо створення Національної системи торгівлі викидами (НСТВ). У четвер, 23 липня, на сайті Верховної Ради з’явився ще один документ — за реєстраційним номером № 15386-2. Про цей "сюрприз" від депутатів нічого невідомо — тексту чи супровідних документів досі немає. І, за традицією української законотворчості, стейкхолдери про нього нічого не чули.
ЕкоПолітика повідомляє, що документ нині перебуває на етапі передання керівництву для розгляду.
Законопроєкт № 15386-2 під назвою "Про національну систему торгівлі квотами на викиди парникових газів" ініційований одноосібно Олегом Бондаренком — головою Комітету з питань екологічної політики та природокористування.
Саме цей комітет визнано головним для двох попередніх, також депутатських, законопроєктів. Примітно, що Олег Бондаренко є співавтором першого з трійки тіньових документів щодо НСТВ — № 15386.
Ми не маємо жодного уявлення, чим цей законопроєкт відрізняється від попередніх, адже станом на 11:30 до картки досі не додано жодного документа.
Скриншот із сайту Верховної Ради України станом на 11:30
Схоже, всіх, на кого безпосередньо має вплинути НСТВ, вирішили поставити "перед фактом". Від своїх джерел ЕкоПолітика дізналася, що попередньої презентації та обговорень за цим проєктом закону також не було. Тож запропоновані ним норми стануть для всіх — бізнесу, експертів і громадськості — черговою несподіванкою.
Оновлено. Станом на 13:00 до картки законопроєкту № 15386-2 додано супровідні документи. Згідно з пояснювальною запискою, ця версія пропонує запровадити дві фази НСТВ та підтримувати екопроєкти бізнесів через уже існуючий Фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації. Як бачимо зі ст. 25 законопроєкту, за рахунок доходів НСТВ підприємства можуть отримати не більше 30% вартості відповідного проєкту. Загалом на декарбонізацію охоплених НСТВ видів діяльності планують віддавати не більше 50% доходів.
Спостерігаємо за перетягуванням каната
Менш ніж за два тижні Верховна Рада тричі ошелешила стейкхолдерів реєстрацією альтернативних документів щодо ринку квот.
Першим став документ № 15386 "Про національну систему торгівлі квотами на викиди парникових газів" від ініціативної групи на чолі з нардепом Андрієм Мотовиловцем. Як і пропозиція Бондаренка, він одразу не мав тексту законопроєкту та супровідних документів. Їх оприлюднили лише за три дні. ЕкоПолітика тоді проаналізувала запропоновані норми у цьому матеріалі.
Минуло два тижні — і 21 липня на сайті Верховної Ради з’явився ще один документ, № 15386-1 "Про засади функціонування національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів". Тут групу ініціаторів законопроєкту очолює Олена Криворучкіна — заступниця Олега Бондаренка в Комітеті з питань екологічної політики та природокористування. Тут хоча б всі документи одразу були доступні. Тож ЕкоПолітика підготувала аналіз документа, принагідно поспілкувавшись з його ініціаторкою. Дуже коротко — фундаментальна різниця криється у підтримці екомодернізації бізнесу завдяки коштам СТВ.
І ось за два дні, 23 липня, маємо ще одну альтернативу — № 15386-2. Порівняти її з попередніми до оприлюднення текстів немає можливості, але щойно вона з’явиться — підготуємо окремий матеріал.
До початку цієї парламентської "гри в хованки" влада ще намагалася розробляти фундаментальний проєкт прозоро, хоч і не без зауважень. Йдеться про версію від Міністерства економіки та довкілля, яку оприлюднили 15 травня.
Національна система торгівлі викидами — важливий інструмент кліматичної політики, який Україна має впровадити за умовами євроінтеграції. Простіше кажучи, це ще один фіскальний механізм, за яким бізнес платитиме за надлишок викидів СО2. Він сприятиме скороченню викидів парникових газів, а за правильної організації має підтримати декарбонізацію промисловості. Проте диявол криється в деталях, і саме ці деталі стають предметом палкої дискусії. Як бачимо, парламент вирішив її уникнути.
