Як це зробити? Якраз нині тривають слухання екокомітету на тему "Розподіл та використання екологічного податку в Україні: сучасний стан та пріоритетні напрями реформування".

Ділюсь ілюстраціями з презентації Ірини Ставчук про реальний розподіл екоподатку нині. Та поясню, чому нам так важливо цей розподіл відкоригувати.

Половина коштів екоподатку залишається в загальному фонді бюджету під закриття бюджетних дір за будь-якими напрямами, які майже ніколи не стосуються екології.

На місцях — у громадах, областях, селах — на екологію лишається мізер. Хоча саме на місцях якраз і зосереджені ті ж таки джерела екологічних проблем. Саме на місцях відчувається найбільший негативний вплив від екологічних катастроф і банального місменеджменту процесами на виробництвах і в містобудівній діяльності.

Сьогодні три найголовніші екологічні проблеми, які є на місцевому рівні та на які ніколи не вистачає грошей, це:

  1. Водоканали: забезпечення населення якісною водою, забезпечення ефективного водокористування, яке дало б змогу не втрачати значні водні ресурси через латані-перелатані діри. Це проблема не тільки забезпечення населення якісним ресурсом, але й заощадження в платіжках громадян.
  2. Брудне повітря. Станції моніторингу якості повітря відсутні, і якщо чекати кошти з центрального бюджету, то можна так і не дочекатися. Ніколи станції не будуть закуплені повною мірою з центрального бюджету.
  3. Управління відходами.

Можна багато говорити, що не вистачає належної законодавчої бази, щоб розв'язати ці питання. Але зрештою все зводиться до питання грошей. Тому що перше, що цікавить: за що будувати відповідну екологічну інфраструктуру? Гроші під це щонайменше мають бути в спеціальному фонді та щонайбільше — мають залишатися на місцях.

Я пропоную проєкт закону № 5128, за яким розподіл екологічних податків можна проводити хоч сьогодні, не зачіпаючи питання ставки податків.

Розподіл такий:

  • 80% екоподатку буде залишатися на місцях.
  • З них 50% в громадах і 30% — в області.
  • 20% екоподатку буде йти в спеціальний екологічний фонд.
  • Водночас 100% податків, які справляються за управління радіоактивними відходами, залишатимуться в спецфонді.
  • А 100% податку СО2 ітиме в загальний фонд.

Без такого розподілу марно сподіватися, що громади будуть спроможні виконувати справді природоохоронні заходи. І зі списку всіх заходів у Коростишеві, Трускавці, Бродах, Кам’янці та будь-якому іншому місті громади обиратимуть найбільш доступний мінімум — фарбування лавочок.

Зрозуміло, що Мінфін проти такого перерозподілу.

Основний аргумент: хай громади знімають із депозитів.

Але! По країні на депозитах нині 1,6 млрд грн. І чому ж Мінфін не ставить запитання, чого ці 1,6 млрд грн коштів ідуть першочергово на депозити?

А відповідь тут проста: у громад немає іншого вибору, окрім як накопичувати необхідні суми, щоб за ті копійки, які до них надходять, не доводилось фарбувати лавочки.

Ще один аргумент на користь законопроєкту дуже переконливий: такий перерозподіл екоподатку іде в доповнення реформи децентралізації. І цілком відповідає загальним підходам у країнах ЄС. Тобто проведення такої реформи ще й наблизить нас до виконання умов угоди про асоціацію.

Щодо перегляду переліку природоохоронних заходів: так, його треба переглядати й уточнювати.

Щодо контролю за коштами і як вони витрачаються: так, це питання треба додатково врегулювати та посилити контроль. Але сказати, що залишати кошти на місцях не можна, бо там вони зникають, — не аргумент.

І дуже сподіваюся, що в рекомендаціях комітетських слухань буде пункт про внесення до порядку денного ВРУ законопроєкту 5128.