Як бачимо з дискусії в ЄС, вони за 15 років не спрацювали. Україні потрібен мікс стимулів і прямої підтримки:

  1. Цільові гранти від міжнародних фінансових інституцій (МФІ). Це база. Проєкти декарбонізації в металургії чи цементній галузі передбачають окупність у 10–15–20 років. Без безповоротного чи пільгового фінансування від ЄС, ЄБРР чи Світового банку масштабний старт неможливий.
  2. Податкові пільги та стимули. Різні інструменти податкової політики, які зменшують податкове навантаження та звільняють капітал підприємств задля інвестицій у декарбонізацію.
  3. Спеціальні зелені кредити (Green Loans) із субсидованою ставкою. Програми на кшталт "5-7-9", але масштабовані під велику промисловість і прив'язані до конкретного показника зниження викидів.
  4. Цільове використання екологічних податків. Ці види податків не повинні "розчинятися" в загальному бюджеті. 100% цих коштів має повертатися бізнесу у вигляді співфінансування екологічних проєктів.

Ідея створення Фонду модернізації України, за аналогією з Modernisation Fund ЄС, запропонована Міністерством економіки, довкілля та сільського господарства України, є абсолютно правильною і логічною. Проте диявол, як завжди, криється в деталях.

Головний ризик полягає у тому, що ця установа може стати черговою бюрократичною структурою для "проїдання" коштів, а не дієвим інструментом. А щоб цього не сталося, фонд повинен керуватися жорсткими принципами:

  1. Прозоре наповнення. Він має наповнюватися надходженнями від продажу квот у майбутній Національній системі торгівлі квотами на викиди (НСТВ) та екологічними податками. Гроші промисловості повинні йти на її модернізацію, тобто на ті підприємства, які сплачують екоподатки.
  2. Незалежне управління. До управління фондом і відбору проєктів обов'язково потрібно залучити представників міжнародних донорів (ЄС, ЄБРР) та бізнес-асоціацій. Це зніме корупційні ризики та зміцнить довіру.
  3. Доступність для приватного сектору. Установа не повинна фінансувати лише державні підприємства чи комунальну сферу. Гравці, які генерують найбільше викидів і водночас є основою експорту (металургійна, хімічна, цементна галузі), мусять мати пріоритетний доступ.

Якщо ці умови буде виконано — це стане проривом. Якщо ж ні — ми отримаємо ще один неефективний держорган. На жаль, Фонд декарбонізації України, що працює на сьогодні, є негативним прикладом використання коштів екоподатку. Чому він має в назві слово "декарбонізація", я особисто не розумію. Я оптимістичніше налаштований щодо участі в європейських фондах, аніж до створення ще одного українського.