Українські високопосадовці нарешті почали інтенсивно працювати над створенням Національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів (НСТВ). І, здається, вирішили надолужити роки зволікань одразу чотирма законодавчими ініціативами.
Усі вони обіцяють скорочення викидів, модернізацію промисловості та майбутнє приєднання до європейської системи торгівлі викидами EU ETS. Але шляхи досягнення цих цілей — принципово різні.
Які відмінності між міністерським законопроєктом і трьома документами про НСТВ від депутатів? Які ризики вони приховують та в чому причина такої раптової законотворчої активності народних обранців? Спробуємо розібратися.
Версія НСТВ № 1
Перший проєкт закону після численних консультацій зі стейкхолдерами Міністерство економіки, довкілля та сільського господарства оприлюднило 15 травня. Проєкт пройшов громадське обговорення. Свої пропозиції до нього подали бізнес-асоціації й експерти. Документ також проаналізували у Європейській комісії. А 30 липня цей нормативно-правовий акт і його супровідні документи зникли з сайту міністерства без жодних пояснень.
Версія НСТВ № 2
7 липня у Верховній Раді несподівано зареєстрували законопроєкт № 15386 за авторства Андрія Мотовиловця, Олега Бондаренка та інших депутатів. Професійна спільнота дізналася про його наявність уже після реєстрації, а сам текст і супровідні документи з’явилися на сайті парламенту лише за три дні після цього.
Цей проєкт закону не став доопрацьованою версією міністерського документа, пропонуючи принципово іншу концепцію НСТВ.
Версія НСТВ № 3
Минуло лише два тижні після того, як експерти і стейкхолдери з подивом дізналися, що в народних депутатів є своє, альтернативне, відмінне від міністерського, бачення того, як має функціонувати вітчизняна СТВ, як уже 21 липня на них чекав черговий сюрприз: депутати Олена Криворучкіна, Едуард Прощук, Сергій Магера та Сергій Мандзій зареєстрували ще один законопроєкт — № 15386-1. Він базується на напрацюваннях Мінекономіки, але не повторює травневий текст дослівно. З нього вилучили значну частину норм про третю фазу, безкоштовні квоти та Фонд модернізації.
Версія НСТВ № 4
Але й на цьому марафон законотворчості не скінчився. Через два дні, 23 липня, голова Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко зареєстрував у парламенті власний проєкт Закону про НСТВ — №15386-2.
Особливо цікаво, що цей документ інкогніто вже пішов у парламентські мандри, хоча сам законопроєкт ще офіційно опрацьовується у профільному комітеті. Чому інкогніто? 29 липня на засіданні Комітету Верховної Ради з питань організації державної влади представники Держенергоефективності презентували проєкт НСТВ. На слайдах були посилання на номери статей законопроєкту, але жодного разу не зазначався його номер.
За динамікою нарощування зобов’язань, чіткою датою закінчення другої фази, а також відповідністю статей можемо зробити однозначний висновок: депутатам продемонстрували конфігурацію системи торгівлі викидами авторства пана Бондаренка № 15386-2. Отак просто: без висновку комітету, без обговорення зі стейкхолдерами.
Отже, перед Україною нині стоїть не проблема браку законодавчих ідей щодо НСТВ, а, ймовірніше, проблема їхнього надлишку. Чотири різні конструкції системи, різні строки, органи управління, підходи до безкоштовних квот і використання майбутніх доходів — це вже не технічна дискусія про деталі. Це боротьба за те, хто, коли та за якими правилами отримає контроль над багатомільярдним ринком торгівлі квотами на викиди.
Проте у запалі депутатського спринту законопроєктів варто не загубити головну мету — створити дієву систему, яка сприятиме модернізації української економіки та її інтеграції до ЄС, а не стане ще одним фінансовим тягарем для вітчизняних промисловців.
