Якщо оштрафоване підприємство може оскаржити штраф в суді і продовжувати роботу, то відсутність інтегрованого дозволу означає автоматичну зупинку виробництва. Справа в тому, що у промисловців вже є дозволи на викиди, за які вони сплатили гроші. Що робити з ними? Законопроєкт не дає відповіді на це питання. Нові дозволи — це позапланові витрати, і час, який необхідний на їх отримання.

Таким чином, промисловість може зупинитися за одну ніч. Чиновники прекрасно розуміють це і будуть чекати, коли підприємці понесуть їм хабара за можливість працювати для тих, хто не встиг отримати нові інтегровані дозволи. Чим вам не нова корупційна годівниця? І хто, скажіть, компенсує підприємствам збитки за простій? Хто побудує нові виробничі лінії, якщо доведеться зупиняти установки безперервного виробництва?

Щодо штрафів, їх однозначно треба знижувати. European Green Deal поставив перед Україною складні завдання по декарбонізації. Ми повинні їх виконати, проте не ціною втрати частини промислового потенціалу. Інакше українській економіці буде завдано непоправної шкоди. Штрафами і санкціями "зелений" перехід не зробити. Тут потрібна грамотна стратегія, заснована на використанні державних стимулів для промисловості, а також коштів спеціального фонду декарбонізації.

Щоб досягти вуглецевої нейтральності Євросоюз планує до 2030 року витратити 1 трлн євро. З них в 2021-2027 роках буде виділено €100 млрд для східно-європейських регіонів. Наприклад, Польща гарантовано отримає €2 млрд з Фонду справедливого переходу, який безпосередньо фінансує Єврокомісія.

Україні, для того щоб провести "зелені" перетворення в промисловості, необхідно не менше $10 млрд. Гірка правда полягає в тому, що ні у підприємств, ні у держави таких грошей немає. Вірніше, для влади питання декарбонізації, як видно, не в пріоритеті. Адже тільки недавно Кабмін перейнявся тим, щоб створити робочу групу з вивчення механізму CBAM, за яким українському промисловому експорту загрожує додаткове "вуглецеве мито" при перетині кордону з ЄС. Ми тільки вивчаємо, а Євросоюз уже в липні публікує відповідний закон.

Що виходить у сухому залишку? Якщо не змінити з/п №4167, Україна гарантовано втратить коксохімічні і чавуноплавильні виробництва. Слідом зупиняться комбінати з виробництва сталі і металопрокату. Це сотні тисяч робочих місць, мільярди гривень податків і непоправної шкоди економіці.

Хто, скажіть побудує нові заводи? Що буде з людьми і мономістами? Ми не можемо собі дозволити таких помилок.