Чи знаєте ви, коли закінчиться війна?
Настане день, коли ми видихнемо, покладемо зброю, і почнемо будувати нову Україну?
Не знаєте? І я не знаю. А от депутати – знають.

Ну, тобто, вони переконані, що за 10 років ми не просто виграємо цю війну. А й повністю відбудуємо всю промисловість.

16 липня 2024 року, Верховна Рада прийняла в цілому проєкт Закону "Про інтегроване запобігання та контроль промислового забруднення" №11355, над яким явно працювали провидці і мольфари.

На цей проект чекали всі – і українські промисловці, і європейці, адже він забезпечить виконання євроінтеграційних зобов’язань України в частині імплементації Директиви 2010/75/ЄС, та переходу на інтегрований дозвіл і нормативи викидів відповідно до НДТМ (найкращі доступні технології).

І цей закон міг бути повністю, на 100% підтриманий бізнесом та місцевими громадами, якби не одне суттєве АЛЕ – для екологічної модернізації української промисловості нардепи передбачили набагато менше часу, ніж є навіть у ЄС.

Йдеться передусім про частину 5 статті 29 нового закону. Вона дає так званий "дозвіл смерті" – дозволяє працювати на установці без необхідності її модернізації строком до 10 років, але з зобов’язанням цю установку потім просто закрити.

"Оператори установок, що мають намір вивести установку з експлуатації після набрання чинності цим Законом, додають до заяви про отримання інтегрованого довкіллєвого дозволу заяву про зобов’язання щодо виведення установки з експлуатації із зазначенням обґрунтування та підстав для визначення кінцевого строку експлуатації установки, який не може перевищувати 10 років з дня набрання чинності цим Законом", – сказано у статті.

Таким чином, цілі галузі української економіки, які за 10 років не зможуть побудувати з нуля нове виробництво, яке буде відповідати нормам ЄС, повинні будуть закритися. Вже за 10 років. І вже зараз мають зобов’язатися це зробити.

Ще раз: в умовах війни, абсолютної невизначеності і відсутності будь-якого фінансування, бізнесу пропонують взяти зобов’язання за 10 років повністю перебудувати агрегати. Або – закрити.

При цьому, крім гасел та рамкових норм, законопроект взагалі не має жодної конкретики. Неясно, де, на яких умовах та коли український бізнес зможе отримати доступ до фінансування – наприклад, у формі кредитування, державної підтримки чи грантів, необхідних для будівництва нових сучасних потужностей. Неясно також, як вести це будування – під час воєнних дій, відключення електроенергії та її шаленої вартості, а також щоденних "прильотів" на виробничі майданчики.

Залишки великої промисловості – коксо-хімічні заводи, машинобудування, енергетика, цементна та хімічна промисловість, – опинились під прямим ударом тотального закриття вже за 10 років. При цьому в екологічному комітеті ВРУ, вочевидь переконані: це зробить Україну кращою.

Для порівняння: пройшло вже більше 14 років, відколи почала діяти ця Директива ЄС. І в Європі досі є установки, які отримують відступи та продовжують працювати за застарілими нормативами викидів (не НДТМ). Хоча європейські промисловці, на відміну від наших, всіляко підтримуються державою та отримують пільгове фінансування для масштабної модернізації.

Великі бізнес асоціації неодноразово звертались до екологічного комітету. Просили збільшити строк такого спеціального дозволу хоча б до 15 років. На жаль, безрезультатно. І замість консенсусу ми отримали цвях в домовину залишків значної кількості великих промислових підприємств, десятків тисяч працівників та цілих династій трудових колективів. До речі більшість таких підприємств знаходяться на сході та в центрі України, на прифронтових територіях.

Тож замість того, щоб зробити фокусом уваги та своєї діяльності підтримку української промисловості, створення та збереження робочих місць в Україні, такими діями екологічний комітет та ті, хто підтримав цей законопроекту при голосуванні, підклали бомбу сповільненої дії. І фактично поставили у невизначеність велику кількість місцевих громад, для яких велика промисловість часто виступає містоутворюючим об’єктом.