У Держенергоефективності розглядають водневу економіку як один зі стовпів відбудови та відновлення України.
Про це заявив голова Агентства Валерій Безус під час дискусії у EnergyClub.
Він підкреслив, що у відомстві планують використати ті можливості, які з’явилися в процесі глобального енергетичного переходу, у тісній співпраці з партнерами в ЄС.
"Сьогодні, всупереч складним обставинам, було б помилкою не взяти до уваги набагато ширший погляд на те, що відбувається в енергетичному секторі – фундаменті всієї сучасної економіки. З огляду на всі виклики – енергетичну безпеку, зміни клімату, сталість – ми однозначно потребуємо переоцінки всієї структури доступних джерел енергії та технологій, які лежать в основі прогресу", - зауважив Безус, відкриваючи дискусію.
За його словами, на новій технологічній основі важливо відбудувати і модернізувати такі галузі, як хімічна промисловість і металургія. Також треба обов’язково відновити генерацію "зеленої" енергії. Для цього потрібно максимально залучати весь науково-інжиніринговий потенціал як України, так і міжнародної спільноти.
"Глобально значно зростає інтерес до водневої економіки. Саме потреба в енергобезпеці та декарбонізації важкої промисловості є найпершими драйверами розвитку водневої енергетики", — розповіла головний спеціаліст з енергетики у країнах Європи та Центральної Азії Світового банк Сільвія Мартінез-Ромероу.
Так, 16 країн світу мають власні стратегії розвитку водневої енергетики. У 2020 році Єврокомісія прийняла Водневу стратегію ЄС, а у 2022 році – план REPowerEU, який має на меті досягти 10 млн тонн виробництва "зеленого" водню та 10 млн тонн його імпорту у 2030 році, у т.ч. з України.
"Серед різних країн світу Україна, дійсно, має конкурентні переваги у розвитку водневої економіки: значний потенціал відновлюваних джерел енергії, близькість до ЄС, розгалужена ГТС, потенціал для зберігання водню", — зауважила пані Ромеро.
Перспективи України у цьому напрямі підтвердив і керівник групи з транспортування водню та синтетичної енергії Німецького енергетичного агентства Кіліан Крон. Водночас, за його словами, обов’язково треба впровадити законодавче підґрунтя та стандарти відповідно до європейських. Для цього в Україні є вагома політична воля, впевнений Крон.
Окреслюючи фінансові аспекти запуску проєктів з виробництва водню, експерт Програми ООН з довкілля (ЮНЕП) Романас Савікас зауважив, що саме вартість виробництва електролізерів та чітке регуляторне поле є тими бар’єрами, з якими в основному стикаються різні країни. Також важливим є пріоритезація шляхів розвитку водневої економіки, будуючи ефективну еко-систему із відповідною інфраструктурою.
На критичні аспекти водневої економіки, особливо проблематику транспортування водню, звернув увагу і президент Центру водневої енергетики (США) Бред Бредшоу. За його словами, зараз у світі водень більшою мірою використовується там, де і виробляється. Тим не менш, він рекомендує Україні сфокусуватися на таких напрямах роботи: виробництво аміаку із водню для внутрішнього використання та імпорту, змішування водню з природним газом, генерація рідкого водню у важкому транспорті.
При цьому, робота над розбудовою водневої економіки має базуватися на наукових рішеннях та інноваціях, заявили представники наукових установ. Про готовність обмінюватися досвідом і співпрацювати з Україною повідомили фахівці наукових центрів Німеччини та Португалії.
Як повідомляла ЕкоПолітика, в кінці липня міністр енергетики Герман Галущенко заявив, що ЄС зацікавлена в розвитку українських відновлюваних джерел енергії, зокрема біометану та водню.
