Нещодавно набув чинності закон № 4978-IX, який є частиною євроінтеграційних змін у сфері питного водопостачання та водовідведення. Він є наступним етапом впровадження європейських норм. Його головна новація — екологічний підхід до забезпечення якості питної води та запровадження ризик-орієнтованої системи управління її якістю. Йдеться про те, щоб населення України отримувало воду, яка відповідає встановленим вимогам безпеки та якості. Це також одне з наших євроінтеграційних зобов’язань.

Ризик-орієнтований підхід

Він відрізняється від нинішньої практики тим, що дає змогу не лише реагувати на вже виявлені проблеми, пошкодження чи незадовільну якість води, а й завчасно визначати потенційні загрози.

Зараз ми переважно спираємося на результати моніторингу та досліджень води, яку отримує населення. Натомість ризик-орієнтований підхід передбачає комплексну систему контролю — від джерела водопостачання до споживача.  Це значно складніший механізм, який дає змогу запобігати проблемам і створювати єдину, якіснішу систему, без перебільшення, проєвропейського рівня.

Ми знаємо, що в багатьох європейських містах воду можна пити безпосередньо з-під крана. Це результат комплексного підходу до її якості. Водночас саме лише очищення не розв’язує всіх проблем: важливо контролювати якість води на всьому шляху її проходження.

Необхідно виявляти ризики на кожному етапі, визначати відповідальних за їх усунення, зобов’язувати водоканали та інших учасників системи водопостачання здійснювати постійний моніторинг. Якщо виявлено загрозу, її потрібно усунути або розробити програму відповідних заходів. Після цього слід контролювати результати. Саме така наскрізна система дає змогу системно працювати над якістю води, а не обмежуватися реагуванням на окремі проблеми.

Про тимчасові відступи від окремих вимог до якості питної води

Передусім це не українське нововведення, а підхід, передбачений відповідною європейською директивою, положення якої ми імплементуємо. Можливість тимчасового відступу передбачена для чітко визначених випадків. Наприклад, коли в конкретному регіоні або населеному пункті неможливо забезпечити відповідність води встановленим вимогам у певний період.

Інша ситуація — техногенна катастрофа, яка може пошкодити наявну систему водопостачання або погіршити якість води. У таких випадках може бути дозволений тимчасовий відступ від окремих вимог.

Однак це не означає, що воду автоматично переводять у категорію технічної або взагалі непридатної для споживання. Йдеться про можливість застосування інших, тимчасових параметрів чи вимог у передбачених законодавством випадках. Важливо, що такі відступи не слід трактувати як скасування вимог до безпеки питної води.

До кого звертатися при проблемах з якістю води

Насамперед відповідальність за надання послуг лежить на суб’єктах господарювання, які здійснюють водопостачання та водовідведення. Це можуть бути державні, приватні або комунальні підприємства, в більшості міст йдеться саме про комунальні водоканали. Між водоканалом і споживачем укладається договір, який визначає умови надання послуг. Тому першим кроком у разі виникнення проблеми має бути звернення до відповідного підприємства з вимогою усунути недоліки та забезпечити належну якість послуг.

Водночас діяльність водоканалів перебуває під контролем відповідних органів місцевого самоврядування та державних регуляторних органів — у межах їхніх повноважень. На державному рівні цим, зокрема, займається Національна комісія, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП). Вона ліцензує діяльність водоканалів, затверджує тарифи та контролює їхню роботу відповідно до повноважень, визначених профільним законодавством. Це дає змогу контролювати діяльність підприємств і сприяти наданню населенню якісних комунальних послуг.

Зміна правил підключення

Підключення до централізованого водовідведення відбуватиметься відповідно до можливостей водоканалу, організації, яка здійснює водопостачання та тих умов, за яких він може забезпечити підключення. Якщо ми говоримо про нецентралізоване водовідведення або водопостачання, то це приватна діяльність.

Найголовніше, що ми зробили у сфері водовідведення та водопостачання, — це створили передумови для здійснення такої діяльності, зокрема в приватному секторі, і встановили певні вимоги.

Звісно, основні вимоги ще встановлюватимуться вже підзаконними актами, адміністративно-правовими актами Кабінету Міністрів України. Загалом до цього часу ця діяльність не була систематизована. Новими нормами та новим законодавством ми її систематизували й дали можливість здійснювати її відповідно до законодавства.

Вплив на реагування після техногенних аварій

Цей закон не встановлює окремого алгоритму реагування на надзвичайні ситуації. Його завдання інше: визначити вимоги до якості води та послуг, які мають надаватися, зокрема після усунення наслідків аварій, руйнувань або ворожих атак. Звісно, після пошкодження інфраструктури необхідно відновити водопостачання та забезпечити належну якість послуг. Однак це потребує застосування інших механізмів, передбачених законодавством про реагування на надзвичайні ситуації.

Вплив на тарифи

Між якістю комунальних послуг, необхідними інвестиціями та їхньою вартістю є прямий зв’язок. Це стосується не лише водопостачання й водовідведення, а й інших сфер, зокрема управління відходами. Це також одна з сфер, якою опікується Комітет з питаннь екологічної політики та природокористування.

Усі ці напрями потребують значних вкладень, модернізації та розвитку інфраструктури. Якщо говорити про водовідведення, стан відповідної інфраструктури в Україні потребує суттєвого поліпшення.

Для модернізації потрібні комбіновані джерела фінансування: кошти державного та місцевих бюджетів, інвестиції комунальних підприємств і допомога міжнародних партнерів.

Нові вимоги до якості води можуть зумовлювати додаткові витрати, зокрема на модернізацію очисних споруд, систем забору, транспортування та постачання води. Адже якість потрібно забезпечувати на всьому шляху — від водного об’єкта до крана споживача.

Важливо працювати не лише з очисними спорудами, а й із джерелами водопостачання, зокрема річками та іншими водними об’єктами. Якість води, яка надходить до системи, також має відповідати належним вимогам.

Сам закон у цьому вигляді не встановлює конкретних тарифів. Однак реалізація його вимог потребуватиме фінансування, а це означає, що питання співвідношення вартості послуг і необхідних інвестицій залишатиметься актуальним.