Читаю матеріали Суспільного про Великий Луг на місці Каховського водосховища. Молодий ліс до десяти метрів, плавні, 320 видів рослин, пелікани. І екологи розповідають, як це добре, і що тут треба зробити заповідник та більше ніколи цю територію не затоплювати.
Великий Луг чудово виглядає в історичних нарисах, козацьких баладах і грантових презентаціях.
Але ми живемо не в шістнадцятому столітті, коли в степу стояло кілька хуторів і паслися дикі коні. Сьогодні це міста, заводи і агросектор, на якому тримається продовольча безпека країни.
Тільки в Нікопольському та Криворізькому районах це понад мільйон жителів.
До підриву Каховської ГЕС водосховище давало воду Нікополю, Марганцю, Покрову, Томаківці, промисловості Криворіжжя і 584 тисячам гектарів полів у трьох областях. Після теракту за дорученням Президента збудували водогін, і він врятував питне водопостачання.
Але він не дає ні поливу для полів, ні запасу води на посушливі місяці.
Опустелювання не треба чекати, воно вже тут. Подивіться на Нікопольщину, на Томаківку, на сусідні громади. Повітря сухіше, рівень ґрунтових вод падає, а подекуди їх уже немає, починаються суховії. Люди на землі вже рахують, сіятися їм чи ні, бо врожай буде не той.
Наша область сильна саме промисловістю та аграріями. Немає води – немає врожаю, робочих місць і податків, з яких живуть громади. Зате залишаться чагарники, верболози і Великий Луг. Це ж так класно.
Тому уряду вже зараз треба ставити це в плани. Хай на це піде десять років. Після війни. Але рано чи пізно вона закінчиться, і після отримання гарантій безпеки держава разом з партнерами має відбудувати водосховище і Каховську ГЕС.
Щоб у людей була нормальна вода в крані. Щоб повернувся нормальний клімат. Щоб аграрії мали полив і повноцінний урожай.
Це має бути одним з ключових пунктів повоєнної стратегії відбудови. Для Дніпропетровщини і для Херсонщини. Навіть якщо війна зупиниться по лінії бойового зіткнення.
Нікополю і всьому півдню потрібна вода, робочі місця і земля для аграріїв, які вирощують хліб.
