Підготував короткий аналіз так званої "робочої версії" проєкту Закону "Про паковання", запропонованої екокомітетом. Це не аналіз відповідності європейським директивам і регламентам, а оцінка того, як ця "версія" закону працюватиме на практиці.

Вимоги до учасників системи

Принцип розширеної відповідальності виробника (РВВ) передбачає складну, багаторівневу та взаємозалежну систему взаємодії між усіма учасниками. Цей ланцюг включає виробника паковання, виробника продукції в пакованні, організації розширеної відповідальності виробника (ОРВВ), органи місцевого самоврядування (ОМС), суб’єктів господарювання у сфері управління відходами та переробні підприємства.

Однак у запропонованій робочій версії вимоги фактично покладені виключно на виробників та ОРВВ – від етапу дизайну паковання до обов’язкового фінансування збору відходів, звітності та фінансового страхування.

Натомість інші учасники системи, зокрема ОМС та суб’єкти господарювання, залишаються поза зоною відповідальності та без жодних чітких зобов’язань.

У результаті формується дисбалансована та несправедлива система, в якій одні учасники несуть повний фінансовий і регуляторний тягар, тоді як інші отримують можливість діяти безконтрольно.

Це неминуче призведе до домінування посередницьких структур, які не створюють жодної доданої вартості, але отримують інструменти для тиску на виробників – зокрема через вимагання додаткових платежів за формальне "забезпечення" виконання вимог.

Фактично закладається модель, у якій відповідальність концентрується у виробника, а контроль і фінансові потоки – у тих, хто цієї відповідальності не несе.

Організація збирання відходів паковання

Задля збирання відходів паковання виробник має обрати два шляхи: або це робити самостійно, або стати учасником колективної ОРВВ. Проєкт визначає, що для колективних ОРВВ – виконавчий орган сільської, селищної, міської ради організовує роздільне збирання відходів паковання на території відповідної територіальної громади.

Таким чином ОМС має організувати систему збирання в громаді, але законом не передбачено, хто саме має забезпечити інвестування в розбудову інфраструктури зі збирання відходів паковання. На даний час в громадах немає достатньо власних коштів на розбудову та розвиток системи управління побутових відходів. Таким чином, ОМС буде змушений вимагати ці кошти від ОРВВ.

Для індивідуальних ОРВВ передбачає самостійне забезпечення виробником фінансування та/або організації (у тому числі шляхом залучення суб’єктів господарювання у сфері управління відходами) приймання та/або роздільного збирання, перевезення, оброблення, підготовки відходів до повторного використання та рециклінгу або іншого відновлення відходів.

Обидві запропоновані схеми приведуть до створення "посередників", які стануть додатковим фінансовим тягарем системи.

Відповідальність у сфері управління пакованням та відходів паковання

Відповідальність за порушення законодавства у сфері управління пакованням та відходами паковання прописана виключно для виробників та ОРВВ.

Такий підхід виглядає не просто нелогічним, а системно викривленим, зважаючи на те, що ОРВВ фактично виконують функцію фінансування, а не безпосередньої організації процесів збирання.

Водночас учасники, які реально відповідають за організацію збирання – органи місцевого самоврядування та суб’єкти господарювання у сфері управління відходами – взагалі виведені з-під будь-якої відповідальності.

Це створює абсурдну ситуацію, коли відповідальність покладена на тих, хто не контролює процес, а ті, хто безпосередньо впливає на результат, не несуть жодних наслідків за свої дії або бездіяльність.

Фактично така модель не лише не забезпечує ефективності системи, а й свідомо закладає умови для безвідповідальності та зловживань.

Корупційна складова

З огляду на викладене, запропонована робоча модель взаємовідносин між учасниками системи розширеної відповідальності виробника продукції в упаковці дуже нагадує систему, яка свого часу була створена навколо ДП "Укрекокомресурси".

Тоді виробники були зобов’язані сплачувати кошти державному підприємству за паковання, а через мережу компаній-"прокладок" надавалися фіктивні документи про нібито зібрані обсяги відходів паковання.

У запропонованій моделі колективні ОРВВ зобов’язані укладати договори з органами місцевого самоврядування, але при цьому жодних вимог до самих органів місцевого самоврядування не встановлено.

Це створює прямі передумови для корупції у вигляді "продажу" відходів паковання за принципом: хто більше заплатить – тому і передадуть.

При цьому, відповідно до проєкту:

  • виробники будуть змушені звітувати про зібрані та передані на переробку відходи паковання;
  • органи місцевого самоврядування не мають обов’язку підписувати договори або передавати відходи відповідним ОРВВ.

У результаті виникає ситуація, за якої можуть з’явитися так звані "кишенькові" ОРВВ, які фактично будуть продавати виробникам квоти на відходи паковання, що збираються на території громади та контролюються органами місцевого самоврядування.

Таким чином кожен орган місцевого самоврядування фактично перетворюється на новий аналог ДП "Укрекоресурси" у межах своєї території.

Щодо індивідуальних ОРВВ запропонований варіант виглядає ще більш корупційним.

І оскільки в проєкті не встановлено цільових показників і не визначено механізму підтвердження збирання та переробки відходів паковання, фактично пропонується створення цілої індустрії "продажу" та "перепродажу" відходів паковання через мережу суб’єктів господарювання, які лише формально декларують їх збирання та переробку.

Ця схема повністю повторює механізм постанови №915, коли через "конвертаційні центри" виробникам надавалися документи про нібито зібрані обсяги відходів паковання.

Висновок

Запропонована робочою версією система містить значні корупційні ризики.

Вона не створює стимулів для розвитку системи управління відходами та не мотивує органи місцевого самоврядування і суб’єктів господарювання до інвестицій, оскільки вони не несуть відповідальності та не зобов’язані звітувати.

Наразі неможливо запропонувати повноцінну модель РВВ на рівні Закону, оскільки навіть чинна система управління побутовими відходами є суттєво спотвореною: більшість учасників фактично працюють поза правовим полем, а значна частина фінансових потоків перебуває в тіні.