Поділюсь власним прикладом, коли наявність стратегії дозволяє реально змінювати систему. Я розробляв стратегію управління відходами для міжмуніципального проєкту чотирьох громад Полтавської області: Пирятин, Гребінка, Чорнухи, Новооржицьке. За підтримки GIZ у 2022 році громади об’єднались і створили спільне КП.

З 2023 року переді мною стояло завдання – не просто “описати стратегію”, а запустити реальну систему роздільного збирання. За цей час GIZ надав фінансову підтримку проєкту на понад 25 млн грн – на обладнання, контейнери та інфраструктуру.

Але головне – не сума, а результат. Бо українська практика показує: можна мати фінансування і роками нічого не реалізувати.

І важливий момент – у малих громадах це робити не простіше, як може здаватись:

  • слабка інфраструктура;
  • дефіцит кадрів;
  • обмежені місцеві бюджети;
  • і головне – змінам часто не раді.

Пам’ятаю, коли я вперше презентував систему роздільного збирання та оброблення відходів – в очах представників місцевої влади був скепсис і недовіра. Але після значних зусиль ситуація змінилась. Після запуску (який, до речі, стартував із шестимісячним запізненням) у громадах з’явились нові кольорові контейнери, а вулицями поїхав брендований сміттєвоз.

Коли люди побачили реальний результат – з’явилась довіра. І що важливо – почала змінюватись сама місцева влада.

Замість формального підходу:

  • з’явилась ініціатива;
  • почалось масштабування;
  • система запрацювала.

Це був переломний момент.

Далі я почав розвивати стратегію: якщо ми можемо ефективно працювати з роздільним збиранням скла, пластику та паперу – значить можемо рухатись глибше.

Одним із перших кроків масштабування стало встановлення ваг. Без обліку обсягів відходів побудувати ефективну систему неможливо.

Після цього ми почали отримувати реальні дані. І виявилось, що зелені відходи становлять до 30–35% від загального обсягу побутових відходів, які потрапляють на сміттєзвалище.

І тут ключове: у громадах, де значна частина населення проживає в приватному секторі, саме біовідходи формують основну масу відходів.

Тому за підтримки наших німецьких партнерів з GIZ та Bergischer Abfallwirtschaftsverband (BAV) ми перейшли до наступного етапу:

  • організація збору зелених відходів/харчових;
  • підготовка до компостування;
  • компостування.

Кінцева мета:

  • до -50% відходів за рахунок біовідходів;
  • до -10% через роздільний збір;
  • разом – до -60% навантаження на полігон;
  • строк досягнення – близько 5 років.

За результатами роботи над цим проєктом я розробив покрокову стратегію управління побутовими відходами для громад.

Якщо є громади, які готові не просто говорити, а впроваджувати – звертайтесь. Незважаючи на недосконале законодавство і слабкі управлінські практики, за наявності бажання систему можна змінити і досягти результату.