Лахті — місто на півдні Фінляндії, яке нещодавно оголосили зеленою столицею Європи. Чинна стратегія розвитку розрахована до 2030 року і включає такі амбітні цілі, як вуглецева нейтральність у 2025 році, скорочення викидів парникових газів на 80% у порівнянні з 1990 роком, побудова циркулярної економіки, де максимум відходів переробляють та повторно використовують. Екологічна стратегія Лахті безпосередньо показана в Генеральному плані та Плані стійкої міської мобільності. Більше сотні активних заходів міська влада впроваджує вже сьогодні, аби завтра досягнути бажаних цілей.

Складовою комплексного підходу влади Лахті є ефективне використання усіх ресурсів. Наприклад, за кілька років вони знизили втрати води у водогоні до 7% (порівняйте з Києвом, де втрати складають 40%). Завдяки цілеспрямованості та послідовності мешканці Лахті створили диво — одне з найбрудніших озер Фінляндії Весіярві зробили кришталево чистим. Після тривалого промислового забруднення та розмноження ціанобактерій водойму відновили і це стало пілотним проєктом для інших подібних заходів по всій країні.

Окрему увагу приділяє влада подоланню шумового забруднення. Адже шум поряд з брудним повітрям та водою, засиллям автотранспорту і дефіцитом зелених зон знижує якість життя людей. Лахті прагне бути тихим містом, майже половина його населення проживає в районах з невисоким рівнем шуму. Для цього, зокрема, впроваджують нові звукоізоляційні будівельні технології та встановлюють шумопоглинальні екрани. Муніципалітет робить ставку на розвиток велосипедного транспорту. Активно будують нові велосипедні та пішохідні доріжки, а старі оновлюють.

Місто розробило нечуваний досі механізм персональної вуглецевої торгівлі (Personal Carbon Trading). Мешканці отримують пільги та преференції (транспортні квитки зі знижкою або послуги з ремонту велосипедів) за те, що вони обирають транспорт, який не шкодить довкіллю. Водії можуть також долучитися, скорочуючи кількість і дальність своїх поїздок. Все це відстежується в спеціальному мобільному додатку.

Проєкт з вуглецевої нейтральності, що реалізує Лахті - це приклад ефективної взаємодії влади та громади. Муніципалітет не просто видає якісь накази, а створює умови для зменшення вуглецевого сліду в кожній родині. Це так звана акція "Спосіб життя на 1,5 градуси". В спеціальному мобільному додатку наносять обсяги викидів від кожного виду діяльності, що допомагає людям зорієнтуватись та зменшити свій внесок у кліматичні зміни. В результаті вже в перші роки реалізації проєкту вуглецевий слід мешканців Лахті знизився на 9%.

Також місто перше у Фінляндії, яке цілком відмовилось від вугілля. Замість старої електростанції побудували нову біоенергетичну установку, що працює на відходах лісопромисловості та твердих побутових відходах (99% ТПВ міста, до речі, переробляється). Всі споруди в Лахті пройшли енергоаудит і отримали інвестиції для впровадження енергозберігаючих технологій.

А ще у Лахті діє унікальний екопроєкт — "екологічні дідусі та бабусі". Це коли люди старшого віку в дитячих садочках та початковій школі роз’яснюють дітям потребу в захисті довкілля. Він дає колосальний ефект, бо усвідомлення важливості мирного співжиття з природою закладається в ранні роки і залишається з людиною на все життя.

На іншому кінці Європи честь бути зеленою столицею континенту заслужив Лісабон. Це перше місто, що підписало Пакт мерів з питань клімату у 2008 році. Саме тоді під час гострої фінансової кризи влада взяла курс на екологізацію, хоча такий вибір спочатку гостро критикували. Але сьогодні зрозуміло, що він був правильним. Місто розробило муніципальний план дій, реалізація якого допомогла знизити викиди CO2 на 42%, а кількість зелених насаджень збільшити на 18%. Ключовим став адаптивний підхід — усі сфери життєдіяльності міста тепер адаптуються під кліматичні зміни.

Революційним є Генеральний план розвитку 2012 року. Тоді змінили зонування території, передбачили так звані зелені коридори, що пронизують все місто, зробили акцент на розвитку велотранспорту (лише за 2017 рік кількість велосипедів виросла на 700%) і пішохідних зон, покращили громадський транспорт. Лісабон створив одну з найбільших в Європі мережу зарядних станцій для авто та електровелосипедів (вони найбільше підходять для гористої місцевості) — 5,4 пристрої на квадратний кілометр. Власний автопарк муніципалітету на понад 90% складається з електрокарів, нарощують парк електробусів.

Також муніципалітет інвестує великі кошти в побудову трамвайної мережі, як найбільш екологічної. За останні роки на 18% більше людей почало ходити пішки та їздити на велосипеді, а кількість зареєстрованих авто суттєво знизилась. 30 міських площ активно реконструюють та розширюють, аби дати пішоходам більше простору. У 2011 році в Лісабоні створили першу зону низьких викидів (охоплює 30% міста), куди в'їзд для старих авто обмежений і діє пріоритет для пішоходів.

Влада поставила амбітну ціль — до 2030 року налагодити систему очищення стічних вод так, щоб до 20% їх можна було використовувати повторно. Великі міські парки вже зараз зрошуються такою водою. А модернізація водогону дозволила знизити втрати вологи під час транспортування на 50%. Існує дієва система моніторингу проривів, яка дозволяє почати ремонт за 15 хвилин після його виявлення.

85% мешканців Лісабону живуть не далі, ніж за 300 метрів від зелених зон. І при цьому кількість дерев постійно зростає. У 2012 році з’явився перший зелений коридор з дерев та кущів, що з'єднав центр міста з приміським парком Монсанто. Тепер їх облаштування в різних частинах міста стало трендом. Такі зелені коридори — ідеальне місце для збереження біорізноманіття та прогулянок. Розширюють площі зелених лугів, які майже не потребують поливу і при цьому поглинають вуглець та азот.

Величезною перемогою чистого довкілля стала санація гирла річки Тежу (Тахо), яке було колись брудним і токсичним, а тепер туди повернулись дельфіни та 250 видів водних птахів.

Цікавою ідеєю лісабонців є розвиток так званих дачних садів. Невеликі земельні наділи влада дає у користування людям, які вирощують там екологічно чисті овочі та фрукти. Наразі в проєкті вже беруть участь 750 родин, учні шкіл та різні громадські об'єднання.

До 2050 року столиця Португалії прагне досягти нульових викидів парникових газів в атмосферу. Для цього впроваджують нові стандарти енергоефективності в будівництві, реалізують проєкт "Сонячне місто" з подвоєння використання енергії сонця, модернізують енергоспоживання історичних будівель без втрати їхньої автентичності. Кожен житель Лісабона через систему E-Nova може оцінити сонячний енергетичний потенціал свого дому і, відповідно, покроково спланувати його модернізацію.

Місто успішне у сфері поводження з відходами: лише 2,5% непотребу вивозять на звалища. Решту спалюють та переробляють. Раніше існувала велика проблема з відходами в історичному центрі Лісабона, але її вирішили завдяки заміні стаціонарних урн на мобільні та створенню мережі підземних переробних станцій. Між жителями безплатно розподілили 2,3 тис. дворових компостерів, що значно спростило утилізацію відходів.

Отже, на прикладі португальського Лісабону та фінської Лахті ми бачимо, як продумана екологічна стратегія втілюється в життя. Для цього потрібна воля влади міста, постійна комунікація з мешканцями, комплексний підхід до усіх проблем з пріоритетом довкіллю та адаптації міста до кліматичних змін.