На жаль, як ми вже неодноразово констатували — питання екології не стоять для депутатів на першому місці. А тим часом промислові райони України (і не тільки) потерпають від забрудненого повітря, по всій країні множаться незаконні звалища, а питання зміни клімату постало як ніколи гостро.
Верховна Рада України ставить екологічні законопроєкти на сам кінець порядку денного і нардепи, зазвичай, так і не встигають дійти до їх розгляду. ЕкоПолітика вирішила зібрати п'ять найбільш резонансних законопроєктів, що стосуються охорони довкілля, які мають бути проголосовані цього року.
- Законопроєкт № 3091 "Про державний екологічний контроль"
Наразі Державна екологічна інспекція — головний орган, що контролює дотримання законодавства у сфері охорони довкілля. Зокрема, екоінспектори проводять перевірки на підприємствах і штрафують порушників. Раніше ЕкоПолітика писала, що Державну екологічну інспекцію визнали одним із трьох головних "ворогів" бізнесу в Україні.
Представники бізнесу підкреслюють — діяльність ДЕІ повинна допомогти впровадити найкращі європейські практики щодо захисту навколишнього середовища, але на ділі екоінспектори продовжують "кошмарити" підприємства.
Тож даний законопроєкт є архіважливим для усієї сфери і представники екологічної спільноти слідкують за етапами його проходження.
19 лютого Верховна Рада провалила документ у першому читанні. Його доопрацювали та винесуть на повторне перше читання. Законопроєкт критикували через надмірні повноваження екологічної інспекції, запропоновані в ньому. Професійна асоціація екологів України не раз висловлювала критичну оцінку законопроєкту.
Мета законопроєкту №3091 — реформа державного екологічного контролю. Він усуває низку перепон на шляху перевірок; посилює відповідальність за порушення природоохоронного законодавства; встановлює суттєвий штраф за недопуск інспектора; прибирає дублювання повноважень між різними державними установами.
Що змінили до повторного першого читання:
Пропонується створити новий орган, що здійснюватиме контроль за дотримання вимог і норм законодавства у сфері екологічного контролю. Натомість чинний орган — Державну екологічну інспекцію — пропонують ліквідувати.
Тривалість перевірок буде: не більш ніж п'ять днів для суб’єктів середнього та незначного ступеня ризику, а на підприємствах зі значним ступенем ризику — не більш як 15 днів.
Підприємства щорічно будуть зобов’язані подавати письмовий звіт щодо робочого часу здійснення діяльності трудового колективу. Дедлайн — не пізніше як 15 січня. Про будь-які суттєві зміни в роботі підприємства потрібно повідомляти в органи контролю не пізніше ніж через 12 годин після набуття таких змін чинності.
Усі зарплати представників органів державного екологічного контролю розраховуються на основі прожиткового мінімуму. Формулу визначено в законопроєкті. У пояснювальній записці вказано, що на реалізацію законопроєкту знадобиться додатково близько 5 млн грн і збільшення видатків із держбюджету на оплату праці екоінспекторів.
На початку квітня представники фактично всіх промислових галузей звернулися з листом до спікера ВРУ Дмитра Разумкова з проханням не голосувати за документ.
Лист підписали представники майже всіх промислових галузей: ОП "Укрметалургпром", Федерації металургів України, асоціації "Укрцемент", НПА "Укркокс", Української асоціації виробників феросплавів та іншої електрометалургійної продукції "УкрФА", Союзу хіміків України та АПСП "Скло України".
Промисловці нагадали, що спочатку метою законопроєкту було створення узгодженого правового поля, яке регулюватиме порядок перевірок, але нова версія документа фактично встановлює повністю новий, відмінний від базових принципів й основ механізм контролю у сфері екології.
"Є очевидною побудова зручною корупційної схеми. За нею інспектор Державної екологічної інспекції (ДЕІ) працює разом із фізичною особою, яка, за вказівкою інспектора, звертається з повідомленням про порушення екологічного законодавства конкретним підприємством. А в поєднанні зі значними розмірами штрафів і безумовним зобов'язанням суб'єктів господарювання допускати інспекторів до перевірок це стає безвідмовним способом тероризування суб'єктів господарювання", – попереджають промисловці.
2. Законопроєкт №4167 "Про промислове забруднення"
Мета документа — імплементувати в українське законодавство положення Директиви 2010/75/ЄС про промислові викиди, а саме: об'єднати природоохоронні дозволи в один — інтегрований, ввести найкращі доступні технології та методи керування (НДТМ), створити реєстр промислових підприємств, які повинні отримувати такий дозвіл і т.д. Документ зареєстровано ще в кінці вересня 2020 року.
Він передбачає впровадження системи контролю промислового забруднення в межах проєкту "Найкращі доступні технології та методи керування для України" (НДТМ для України), який реалізується за підтримки Deutsche Gesellschaft fur Internationale Zusammenarbeit (GIZ) за дорученням уряду Німеччини.
Що він передбачає:
- впровадження інтегрованого довкільного дозволу на викиди для підприємств-забруднювачів;
- визначення видів діяльності, які вимагають інтегрованого довкільного дозволу;
- вимог щодо застосування найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ);
- моніторингу викидів та контролю суб’єктів господарювання, які отримали інтегрований довкільний дозвіл.
Також буде введено електронну систему видачі дозволів. Вона покликана зменшити навантаження на суб'єктів господарювання, а також оптимізувати взаємодію держави, бізнесу й громадськості.
Документ має пройти повторне перше читання, оскільки 16 лютого Верховна Рада уже провалила голосування за документ.
Під час представлення законопроєкту у парламенті нардеп Олег Марусяк розкритикував документ. На його думку, чотири роки, передбачені законопроєктом для екомодернізації підприємств, це дуже мало.
"Чотири роки для екомодернізації — це дуже короткий термін. Тоді як в ЄС це відбувалося протягом кількох десятиліть. Можливість відстрочення переходу на нові екологічні норми, яка прописана в законопроєкті, не працює. Оскільки немає порядку її надання. Це просто додаткова корупційна можливість для Міндовкілля. Закон передбачає, що найкращі доступні технології та методи управління, які визначатимуть граничні норми викидів, будуть визначатися Міндовкілля, хоча це рівень Кабінету міністрів", — сказав нардеп.
Уже 10 березня члени екологічного комітету підтримали та рекомендували розглянути законопроєкт на повторному першому читанні на сесії ВРУ.
Що змінилося в новій редакції:
- Інтегрований дозвіл замінили на поняття інтегрований довкільний дозвіл. Подання заяви на отримання інтегрованого дозволу відбуватиметься тільки електронним шляхом.
- Видача та будь-які зміни інтегрованого дозволу будуть платними. На етапі внесення змін до інтегрованого дозволу проводитимуть громадське обговорення.
- Визначено ієрархію встановлення нормативів гранично допустимих викидів – НДТМ. Законопроєкт також поширюється на етап проведення пусконалагоджувальних робіт.
- Фінальне рішення про видачу інтегрованого дозволу ухвалюватиме Міндовкілля.
- Передбачається встановлення засобів автоматизованого моніторингу викидів, які в режимі реального часу мають передавати до дозвільного органу інформацію про викиди.
Доопрацьований законопроєкт різко негативно сприйняли представники бізнесу. Приміром, президент об'єднання підприємств "Укрметалургпром" Олександр Каленков заявив, що у законопроєкті заплановані свідомо нездійсненні вимоги для української промисловості.
"Нам ставлять умову, що ми повинні пройти шлях, який європейські підприємства проходили десятки років, починаючи з 90-х років. Нам це все пропонують в зім'ятому режимі пройти за чотири роки. Це просто неможливо. А неможливі умови це дуже хороші підстави для корупції", — заявив він.
В Українській науково-промисловій асоціації (УНПА) "Укркокс" вважають, що досягнення нормативів викидів, закладених у законопроєкті, можливо тільки за умови будівництва нових коксових батарей, а зупинка теперішніх паралізує всю галузь і залишить без роботи 200 тисяч осіб.
3. Законопроєкт №2207-1-д "Про управління відходами".
Головним бар’єром для розвитку сміттєпереробної галузі сьогодні є застаріле законодавство. З остаточним ухваленням законопроєкту зволікають упродовж шести років. Багато профільних експертів та представників громадських організацій привертають увагу до проблеми, але, на жаль, чиновники досі не зсунулися з мертвої точки. Документ підтримали у першому читанні 21 липня 2020 року, але до другого читання він досі не дістався.
Мета законопроєкту: імплементація в українське законодавство основоположних принципів та положень європейського законодавства у сфері управління відходами, а саме трьох директив ЄС – про відходи, про захоронення відходів, про промислові викиди.
Ухвалення законопроєкту дозволить зробити вагомий крок до вирішення проблем з утворенням, накопиченням, збиранням та видаленням відходів, які на сьогодні досягли в Україні критичного рівня. Зокрема, він створює законодавче підґрунтя для залучення інвестицій у будівництво сміттєпереробних заводів, а також створення системи довгострокового планування управління відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях.
Так, законопроєкт передбачає:
- запровадження ієрархії поводження з відходами та принципу "забруднювач платить";
- системи розширеної відповідальності виробника, яка встановлює вимогу для виробників нести відповідальність за повний цикл життя створеної упаковки, батарей, акумуляторів тощо;
- введення жорстких європейських екологічних норм стосовно спалення та захоронення відходів, які несуть шкоду здоров’ю людей і довкіллю.
На початку березня голова комітету Верховної Ради з питань екологічної політики та природокористування Олег Бондаренко пообіцяв, що документ ухвалять в цілому ще у березні, а до кінця року нарешті запровадять систему управління відходами. Проте, як ми уже можемо констатувати — цього не сталося.
Критикував і зволікання з ухваленням документу експерт з поводження з відходами в Ukrainian Institute for the Future Олександр Лимар.
"Тиша... дуже сумнівно тихо стало на полі обговорення законопроєкту "Про управління відходами". Нагадаю, що епопея цього проєкту розпочалася 2 жовтня 2019 року, коли до Верховної Ради було внесено перший проєкт під №2207. 03.06.2020 — був представлений доповнений і 2207-1Д, 21.07.2020 — проголосований в першому читанні, 04.08.2020 — термін подачі поправок, з 27.10.2020 по 24.12.2020 — понад 15 засідань підкомітету, 05.02.2021 — тиша... Рік і чотири місяці! 6 місяців від подачі поправок! І тиша… Всі в очікуванні. Чого? Ніхто не знає. Але всі готуються. До чого? Ніхто теж не знає. Швидше за все — така ситуація влаштовує всіх. Бізнес, який вже звик до чинної системи і взаємодії з владою. Влада, яка знає, як взаємодіяти з бізнесом і не напружуватися", — заявляв він.
4. Законопроєкт №2051-1 "Про обмеження обігу пластикових пакетів на території України"
Основна мета – зменшення попиту на використання пластикових пакетів в Україні, а отже, запобігання забрудненню довкілля. Така концепція відповідає першій стадії ієрархії поводження з відходами – а саме, мінімізації утворення відходів.
Законопроектом пропонується заборонити розповсюдження в об’єктах роздрібної торгівлі, громадського харчування та надання послуг:
- надлегких пластикових пакетів;
- легких пластикових пакетів товщиною до 50 мкм.
- оксорозкладних (оксобіорозкладних) пластикових пакетів.
Обмеження не поширюватимуться лише на надлегкі пластикові пакети з товщиною стінки до 15 мікрон та розмірами 225х345х450 мм, що використовуються як первинна упаковка для м’яса, риби та продуктів з них, а також сипучих продуктів. Вони будуть заборонені з 2023 року, після появи на ринку альтернатив.
Планується, що заборона на пластикові пакети почне діяти через дев’ять місяців з дня прийняття законопроекту. Таким чином буде забезпечено поступовий перехід на більш екологічні альтернативи:
- пакети та торбинки багаторазового використання,
- паперові пакети,
- біорозкладні пакети.
Пакети, які не відповідатимуть вимогам і залишаться в обігу, повинні будуть утилізуватись суб’єктами господарювання, які їх придбали. Окремо встановлюватиметься відповідальність за порушення вимог закону та розповсюдження пакетів.
"Перехідний термін надасть можливість поступового переходу на більш екологічні альтернативи, які вже існують на ринку, наприклад, пакети та торбинки багаторазового використання. На кожен пакет наноситиметься відповідне маркування. Законопроєктом забороняється написи на пакетах "біо", "біопакет", "біорозкладний", якщо вони не мають здатності до біорозкладання, відповідно до гармонізованих європейських норм щодо утилізації способом компостування або біорозкладання. Пакети, які не відповідатимуть вимогам і залишаться в обігу повинні будуть утилізуватись суб’єктами господарювання, які їх придбали. Важливо розуміти, що це про зменшення споживання. Один з кроків, які приведуть нас до екологічно стабільного середовища для нас та нащадків", — коментувала важливість законопроєкту заступниця голови правління у ГО "Екореанімація" Вікторія Опанасенко.
5. Законопроєкт №4259 "Про охорону атмосферного повітря"
Мета документа: створення умов для виконання Україною міжнародних зобов'язань у сфері охорони озонового шару та запобігання зміни клімату, а також адаптації законодавства України до законодавства ЄС про чистоту повітря.
"Закон України "Про охорону атмосферного повітря" передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані відповідно до міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, скорочувати та надалі повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, які шкідливо впливають на озоновий шар, а також проводити роботу щодо зменшення викидів речовин, накопичення яких в атмосферному повітрі може призвести до негативних змін клімату, проєктом Закону передбачено внесення змін до статті 16 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", — сказано в пояснювальній записці.
Запропоноване уточнення спрямоване на адаптацію законодавства України до законодавства ЄС з вимогами Монреальського протоколу, який передбачає зобов’язання України скорочувати та надалі повністю припинити виробництво та використання хімічних речовин, що шкідливо впливають на озоновий шар.
Відзначимо, що проєкт — технічний. Він має намір увідповіднювати законодавство до закону "Про регулювання господарської діяльності з озоноруйнівними речовинами та фторованими парниковими газами" в частині визначення правових та організаційних основ.
17 лютого Верховна Рада підтримала в першому читанні законопроєкт. Наразі триває підготовка до другого читання.
Варто зауважити, що важливих для України екологічних законопроєктів існує далеко не п'ять, а набагато більше. Деякі з них — роками "пиляться" у парламенті, так і не дочекавшись розгляду. Дуже шкода, що прийнявши європейський вектор розвитку, Україна так і не спромоглася встановити пріоритетом питання зміни клімату та природоохоронного законодавства. Завдяки зусиллям громадських організацій та екоактивістів в нашій країні впроваджують безліч дуже корисних ініціатив, але без зміни чинного законодавства ці зусилля можуть стати марними. Тож у цій грі наступний хід — за владою.
