Для відбудови та повоєнного розвитку Україна потребуватиме значної фінансової допомоги міжнародних фінансових організацій, донорів та інвесторів. Більшість з них частину фінансування резервують саме під "зелені" та сталі проєкти. Наприклад, ЄБРР та ЄІБ поставили за мету збільшити частку "зеленого" фінансування до понад 50% свого щорічного обсягу діяльності. Якщо Україна не пропонуватиме "зелені" проєкти, не буде займатися "зеленим відновленням", то й не матиме доступу до цих "зелених фінансів".
Встановити законодавчу рамку
Спростити доступ до "зелених" фінансів мало б ухвалення Закону "Про засади зеленого відновлення України". Проєктом Закону передбачено, що бізнес може на добровільних засадах пройти процедуру оцінки сталості своїх проєктів. В разі верифікації проєкту як сталого, бізнес суттєво підвищує свої шанси залучити міжнародне "зелене" фінансування. Чому так? Бо згідно з проєктом Закону процедура оцінки повністю відповідає Зеленій таксономії ЄС – інструменту оцінки проєктів, якому довіряють міжнародні інвестори. Відповідність проєкту Зеленій таксономії ЄС – це "золотий стандарт" для зелених інвестицій, співфінансування чи грантів.
Крім того, проєкт Закону передбачає розроблення Національної стратегії зеленого відновлення України. Без такої стратегії Україна ризикує нераціонально використати "зелене" фінансування, навіть у випадку його залучення в окремі проєкти. Ми вже стикаємось з тим, що "зелене" відновлення відбувається точково, обмежуючись локальними ініціативами. Тоді як багато питань потребують координації на національному рівні, і такої координації наразі бракує.
Існує ризик, що через переформатування міністерств рух України до "зеленого відновлення" загальмується, а такі цінні напрацювання будуть втрачені. І це при тому, що часу на запуск процесів "зеленого відновлення" лишається обмаль. Фактично, відбудова уже відбувається. Щодня плануються і втілюються якісь проєкти, але робиться це без оцінки їхньої відповідності принципам "зеленого відновлення", без використання кращих світових практик, без залучення міжнародного "зеленого" фінансування.
Відповідальність перед наступними поколіннями українців змушує нас якнайшвидше повернути "зелене відновлення" у фокус державної політики. Причому ухвалення рамкового Закону – це лише перший крок. А після цього ще потрібно розробити підзаконні акти, запустити передбачені Законом процедури, проінформувати про них суб’єктів відновлення, що потребуватиме ще чимало часу, якого в нас вже немає.
Але це необхідно зробити, якщо ми хочемо:
- залучити в Україну масштабне "зелене фінансування", яке своєю чергою оживить економіку, створить нові робочі місця і сприятиме наповненню бюджету через податкові надходження;
- мати ресурс для "зеленого переходу" української економіки, що відповідає цілям Європейського зеленого курсу;
- зробити проєкти відбудови і відновлення більш сталими, тобто такими, що споживають менше енергії та ресурсів, чинять менший тиск на громадське здоров’я та довкілля, краще адаптовані до змін клімату;
- інтегруватися до ЄС, кроком до чого є транспозиція в національне законодавство Зеленої таксономії ЄС;
- залишити нащадкам кращу країну, ніж ми отримали.
