У Міністерстві економіки, довкілля та сільського господарства готуються до чергових перемовин із ЄС щодо впровадження перехідного періоду для механізму вуглецевого коригування імпорту (СВАМ). Реальний фінансовий тиск, який відчуває українська економіка з 1 січня 2026 року, не відповідає ідеалістичним прогнозам ЄС. Тож урядовці збирають фактичні дані, готують аргументи та законодавчі запобіжники на випадок, якщо Євросоюз знову проігнорує українські реалії.
Про дії міністерства та підґрунтя переговорної позиції повідомив начальник управління охорони навколишнього природного середовища та запобігання промисловому забрудненню Мінекономіки Богдан Семененко під час обговорення проєкту закону про національну систему торгівлі викидами.
Від райдужних прогнозів ЄС до українських реалій
Наприкінці 2025 року Україні відмовили у відтермінуванні запровадження СВАМ відповідно до статті 30 відповідного регламенту. Проте у Міністерстві наголошують – ця відмова не остаточна, а попередня, тож ще є шанс вплинути на позицію ЄС.
Рішення європейців офіційно базувалося на дослідженнях, які стверджували – у 2030 році вплив СВАМ на українську економіку складе всього 0,01%.
Проте українські бізнеси та аналітики надали альтернативні, не настільки оптимістичні дані. Механізм запрацював вже з 1 січня, тож Україна може надати ще й фактичні дані реального ефекту CBAM для промисловості України.
Як повідомив Богдан Семененко, наступного тижня віце-прем’єр-міністр Тарас Качка та міністр економіки Олексій Соболів зустрінуться з єврокомісаром з питань клімату Вопке Гукстрою. Ключове питання – подальші дії щодо CBAM, і саме реальні дані мають стати аргументом у переговорах.
Підґрунтя для дій
У Міністерстві усвідомлюють, що справжня причина відмови Україні – ймовірність створення кризового прецеденту. До прикладу, тоді будь-яка країна, на яку вплинуло блокування Ормузької протоки, може звернутися із форс-мажорними обставинами. Тому у Мінекономіки збираються апелювати до інших аргументів.
- Довести нереалістичність 0,01% впливу. Для цього треба надати фактичні дані, які базуються на практичному досвіді українського бізнесу.
- Запропонувати альтернативне рішення. У Мінекономіки такою альтернативою вважають апеляцію до статусу кандидата на вступ до Євросоюзу. Урядовці зараз спілкуються із євродепутатами, які працюють над оновленням регламенту, щоб впровадити особливі умови для таких випадків. Одна з них – саме застосування статті 30 щодо встановлення перехідного періоду із впровадження СВАМ.
- Фінансування декарбонізації з коштів СВАМ. Навіть у випадку відтермінування СВАМ на кілька років, економіка України та її промисловість не встигнуть відновитися. Тож потрібно напрацювати механізм підтримки екомодернізації індустрії з коштів СВАМ. Аргумент Мінекономіки – знову ж таки, кандидатство України, адже вона потенційно стане економікою Євросоюзу і має отримати підтримку.
- Акредитація українських верифікаторів. Це потрібно, щоб українські виробники могли подавати звіти по фактичним значенням викидів, які значно менше уніфікованих.
Представник Мінекономіки повідомив, що вже відбулася зустріч із агенцією акредитації зі Швеції, яка готова підписати меморандум із українською агенцією та визнавати її рішення як свої.
Запобіжник на випадок невдалих перемовин
Мінекономіки у межах закону про СТВ готує альтернативний механізм, який надасть Україні можливість захисту на випадок, якщо ЄС вчергове не дослухається до аргументів української сторони.
Йдеться про добровільний платіж, який виробники зможуть сплачувати за митними деклараціями на продукцію, яка експортується до Євросоюзу. Формула цього платежу повністю відповідатиме європейській формулі нарахування СВАМ.
Кошти планують спрямовувати до Фонду модернізації. У випадку, якщо виробник надасть конкретний проєкт із декарбонізації, цей фонд гарантуватиме повернення коштів бізнесу у якості гранту.
Регламент по СВАМ дозволяє віднімати від платежу суму, яку вже сплатив виробник у країні походження. Зокрема, йдеться про кошти, сплачені бізнесом для декарбонізації економіки. Тому український інструмент не стане порушенням єврозаконодавства, а паралельно ще й дозволить залишати кошти всередині країни для екомодернізації промисловості.
Про норми законопроєкту про національну систему торгівлі квотами на викиди парникових газів (НСТВ) ЕкоПолітика повідомляла раніше.
