Україна має технічний потенціал утилізації метану в розмірі 2,15–3,08 млрд м³ на рік. За поточних цін у Європі цей обсяг можна продати за €750–1100 млн.
Такі цифри наводять автори дослідження "Викиди метану в енергетичному секторі України: недооцінені виклики та можливості", проведеного у межах проєкту Green Deal Ukraïna (GDU).
Вони зазначають, що згаданий обсяг зможе замінити 10–15% загального споживання природного газу в нашій країні.
Структура викидів метану
У 2023 році метан формував приблизно 27% загальних викидів парникових газів в Україні. Найбільша його частка — ≈71% — надходила від енергетичного сектору, переважно від діяльності із видобутку нафти та природного газу. На другому й третьому місці — сектор управління відходами (близько 19%) та сільське господарство (приблизно 10%).
Викиди метану в Україні у 1990–2023 роках. Джерело: Національний кадастр антропогенних викидів парникових газів України за 2025 рік
Автори дослідження зазначають, що після 2022 року відбулося різке скорочення викидів метану через зменшення виробництва та споживання енергоресурсів, спричинене війною. Якщо Україна не запровадить цілеспрямоване регулювання та інвестиції у сфері утилізації метану, викиди, ймовірно, знову зростуть у період післявоєнної відбудови.
Які сфери є потенційно привабливими для утилізації цього енергетичного газу
Розподіл потенціалу утилізації метану в Україні має такий вигляд:
- приблизно 58% припадає на нафтогазовий сектор (1,3–1,8 млрд м³);
- 26% – на метан вугільних шахт (0,5–0,8 млрд м³);
- 13% – на звалищний газ;
- 3% – на біогаз стічних вод.
Яке фінансування необхідне
Щоб реалізувати цей потенціал, Україні необхідні інвестиції у розмірі €2,4–3,6 млрд упродовж 10 років або €240–360 млн на рік. Зіставлення цифр свідчить про очевидну економічну вигоду: дохід від продажу вловленого метану втричі перевищуватиме інвестиції у заходи з усунення його витоків та утилізації.
Отже, це той нетиповий випадок, коли йдеться не про екологічну дотацію, а про реальний інвестиційний проєкт із вагомим прибутком.
"З економічного погляду, скорочення викидів метану окупається у короткі строки. Багато заходів зі зменшення викидів в Україні мають майже нульову або й навіть від’ємну вартість, оскільки уловлений газ має негайну комерційну цінність. Заходи у нафтогазовому секторі (зокрема LDAR, покращення технічного обслуговування та модернізація обладнання) можуть окупитися менш ніж за один рік. Більш капіталомісткі проєкти, як-от переробка звалищного газу на енергію або утилізація метану вугільних шахт, забезпечують строк окупності від 1 до 4 років, тоді як внутрішня норма дохідності становить 15–30% або більше. Це робить скорочення викидів метану одним із небагатьох кліматичних заходів, що генерують чистий дохід для операторів і водночас зменшують фіскальні ризики для держави", — розповідають автори дослідження.
Найбільші капітальні потреби в інвестиціях має нафтогазовий сектор — € 1,55–2,2 млрд у наступні 10 років. Тому основний стек рішень ухвалюватимуть кілька великих операторів. Це значно спрощує реалізацію метанової політики та її адміністрування.
Чого не вистачає для реалізації метанового потенціалу України
Головною перепоною для скорочення викидів метану аналітики вважають чинну фіскальну модель. Вони наводять порівняння: український податок на метан становить €0,04 за тонну CO₂-еквівалента проти €65 у Норвегії. Це свідчить про відсутність на сьогодні внутрішнього економічного сигналу для скорочення викидів метану в Україні.
Державна підтримка покриває лише операційні витрати компаній, але не бере участі в капітальних інвестиціях у скорочення викидів. Автори дослідження стверджують, що обов'язкових вимог до систем моніторингу на основі вимірювань також немає. Звітність складається переважно за розрахунковими коефіцієнтами, що систематично занижують реальні обсяги втрат газу, особливо у сегменті нафто- й газовидобутку.
Отже, потрібні чіткі регуляторні правила від держави, які зроблять участь у вловлюванні й утилізації метану привабливою і передбачуваною для бізнесу.
Як раніше повідомляла ЕкоПолітика, шостий міжнародний бюлетень проєкту BIOMETHAVERSE засвідчив недостатні темпи розвитку біометанового сектору у Європі. На розвиток цього енергетичного сегмента інвестори спрямували €28 млрд, що свідчить про високий інтерес до нього. Однак навіть доволі високі показники все одно недостатні та демонструють сповільнення зростання виробництва біометану.
