В Європі всі муніципалітети з населенням понад 50 тисяч жителів мають розробити дорожні карти з декарбонізації систем опалення та охолодження, відповідно до проєкту законодавства ЄС.
Це відбудеться в рамах Директиви про енергоефективність (EED), яку запропонувала Європейська комісія, повідомляє EURACTIV.
Перехід підземних труб гарячої води на ВДЕ, які становлять близько 10% теплового ринку ЄС, стає невідкладним пріоритетом у процесі відмови від вугілля та газу,
"Всі міста з амбітними енергетичними та кліматичними планами мають намір розвивати централізоване опалення", – сказав Біргер Лауерсен, президент Euroheat & Power, асоціації, що представляє сектор централізованого теплопостачання в Брюсселі.
Він пояснив, що ці проєкти значною мірою базуються на відновлюваних джерелах енергії та відходах тепла, які зазвичай надходять від промисловості чи третинного сектору, наприклад центрів обробки даних.
За даними Euroheat & Power, централізоване опалення в Європі працює переважно на викопному паливі, причому природний газ і вугілля становлять близько 30% і 26% паливної суміші. А перехід на чисті джерела енергії є повільним процесом, очікується, що до червня асоціація розробить дорожню карту для декарбонізації сектора до 2050 року.
В матеріалі зазначили, що одним з найбільш невикористаних джерел енергії є відпрацьоване тепло важких галузей промисловості, таких як металургійні заводи або нафтохімічні об’єкти. Вони можуть заощадити весь природний газ, який зараз використовується для опалення будівель у Європі.
Для його збору та доведення до домогосподарств потрібно побудувати мережу підземних труб. Цей процес пов’язаний із політичними та адміністративними труднощами.
"Щодо централізованого опалення, ви повинні залучати місцеву владу на кожному кроці у вирішенні проблем, тому що ви повинні копати землю, щоб побудувати інфраструктуру", — сказав він.
Лауерсен попередив, що прогалини в основному є в країнах-членах, а не на рівні ЄС.
Локальні плани модернізації систем опалення та охолодження базуватимуться на даних, наданих у комплексній оцінці опалення та охолодження, яку кожна країна ЄС підготовляє як частину своїх національних енергетичних та кліматичних планів, які щороку подаються Європейській комісії.
"Нам, безумовно, знадобиться комплексне планування на місцевому рівні, де ми зосереджуємось на всій енергетичній системі", – сказав Ганс Кортевег, керуючий директор COGEN Europe, торгової асоціації, що представляє когенераційну промисловість.
За словами Кортевега, національні плани повинні враховувати всі доступні ресурси – чи то від відпрацьованого тепла, електроенергії чи газових мереж – щоб максимізувати використання відновлюваних джерел у всіх енергетичних векторах і забезпечити ефективне використання цих ВДЕ.
Зменшення ризиків інвестицій: не все залежить від грошей
Незалежно від палива, отримання проєктів через лінію зазвичай потребує часу, оскільки мережі централізованого теплопостачання мають високі початкові витрати та тривалі періоди окупності. І гроші – не найбільша проблема.
Лауерсен зазначив, гроші на перехід є, адже приватні компанії та пенсійні фонди дуже зацікавлені в проєктах централізованого теплопостачання через свої довгострокові зобов’язання.
"Чого, можливо, не вистачає, так це не стільки грошей, скільки управління ризиком, тому що це довгострокові інвестиції", – додав він.
Проєкти централізованого теплопостачання можуть конкурувати з іншими рішеннями для опалення, такими як індивідуальні теплові насоси або нові проєкти вітрових електростанцій, виконання яких займає менше часу і, як правило, привертають більше уваги з боку політиків.
"Ви можете створити мережу централізованого теплопостачання, і раптом ви залишитеся без клієнтів, тому що ціни на газ чи електроенергію можуть бути занадто низькими", – пояснив Лауерсен частину ризиків.
Однак він стверджував, що проєкти централізованого опалення варті реалізації, оскільки вони забезпечують більш системний, колективний підхід до декарбонізації опалення, а не індивідуальні рішення. Адже, наприклад, теплові насоси мають високі початкові витрати і можуть бути недоступними для більшості домогосподарств.
Також централізоване опалення є кращим варіантом, коли справа доходить до обслуговування мас.
Лише Німеччина потребує щонайменше один мільярд євро субсидій на рік до 2030 року, щоб розширити мережі, пояснив Андрій Йенч, менеджер програми IEA DHC, центру Міжнародного енергетичного агентства для міжнародних досліджень централізованого теплопостачання.
"Без централізованого опалення та охолодження дуже ймовірно, що теплопостачання буде набагато дорожчим", – сказав він.
Йенч високо оцінив зусилля Європейської комісії щодо декарбонізації опалення, сказавши, що війна в Україні дає ЄС багато причин швидко відмовитися від вугілля та газу. Але він застеріг від надмірної зосередженості на швидкому індивідуальному опаленні.
Хоча теплові насоси можуть бути доцільними для більш сільських або приміських районів, міста з високою щільністю також повинні залишати можливість підключення до системи централізованого опалення.
За словами Йенча, нормативна визначеність є першочерговою для того, щоб проєкти були завершені вчасно.
"Отже, якщо у нас буде законодавча база, яка гарантовано триватиме певний час або, принаймні, не погіршить економічну ситуацію – це дуже допомогло б", – додав він.
Нагадаємо, Європарламент затвердив нові правила для фінансування енергетичних проєктів.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, експерти IRENA запропонували заходи щодо подолання енергетичної та кліматичної криз.
