Річки Закарпаття забруднені пластиком та стічними водами, адже майже у половині регіону не передбачен централізований вивіз сміття.
За останні роки з річки Тиси та її заплав в Угорщині вивезли 180 тонн українських відходів, повідомляє Varosh.
Проблема забруднення річок на Закарпатті виникає щоразу після весняних повеней. На Закарпатті наразі не функціонує жоден сміттєпереробний завод, а забезпечити регуряний вивіз пластику та інших побутових відходів з гірських громад місцева влада не може як через фінансові, так і через логістичні труднощі.
“За даними Закарпатської ОДА: із 609 населених пунктів області централізований вивіз сміття є тільки в 363, тобто, 60%”, – сказано в повідомленні.
У 40% населених пунктів області взагалі не передбачений вивіз сміття. Тому місцеві жителі можуть або спалювати свої відходи, або скидати їх у річку. До того ж з 62 сміттєзвалищ області майже в половині з них нема місця для відходів, а інші заповнені на 85%.
Поодинокі підприємці намагаються відкривати станції з сортування та переробки сміття, а екоактивісти систематично проводять акції з прибирання.
Так, за одну акцію еко-рух Chysto.de збирає 1 тонну вторсировини і кілька сотень кілограмів сміття, яке не переробляється.
Значну небезпеку несе хімічне забруднення. Для класифікації екологічного стану річок використовують п’ять класів, де 1 – відмінно, а 5 – дуже погано.
“Відмінний” стан характерний винятково для маленьких гірських річок, які є притоками у верхів’ях Ужа, Латориці, Боржави тощо. Чим ближче до передгір’я чи низовини, а також після населених пунктів, якість води у річках знижується: з “доброї” вона переходить у “задовільну”. У деяких місцях у “погану”.
Експертка-екологиня ГО “Екосфера”, Оксана Станкевич-Волосянчук пояснила, що основним джерелом хімічного забруднення є комунально-побутові стоки.
“Переважна більшість річок Закарпаття – це вільнотекучі гірські річки зі швидкою течією, тому вони зберігають високу самоочисну здатність. Наразі існуюча кількість стоків, які потрапляють в річку в поєднанні з самоочисною здатністю річок дозволяють утримувати екологічний стан річки на рівні “задовільного””, – пояснює Станкевич-Волосянчук.
Вона зазначила, що спорудження нових та реконструкція старих очисних споруд у населених пунктах, розташованих вздовж річок, дозволить суттєво покращити екологічний стан наших водотоків.
Також гострим є питання забруднення річок мікропластиком.
Дослідники Сегедського університету (Угорщина) стверджують, що осад у Тисі містить 3-4 тисячі мікрочасток пластику на кілограм. Це перевершує навіть забруднення річки Ганг в Індії.
На їх думку таке забруднення спричинено пранням одягу зі штучного волокна та стічними водами. Адже навіть очищені належним чином, вони все одно несуть з собою приблизно 20 відсотків забруднення.
Мікропластик довго руйнується в природних умовах, містить шкідливі хімічні речовини і опосередковано може потрапити навіть на вашу кухню.
Закарпатські екологи вважають що єдиним виходом є переробка сміття на заводах, яких має бути 5-6 на область. А місцева влада має контролювати налагодження централізованого та роздільного збору сміття у населених пунктах, водовідведення та очищення комунально-побутових стоків та території.
“На жаль сьогодні у питаннях управління і твердими, і рідкими відходами, не може дати ради ані місцева, ані регіональна влада. Реконструкція очисних споруд, де вони є чи були у громадах, має стати стратегічним пріоритетом у діяльності новостворених територіальних громад”, – каже Станкевич-Волосянчук.
Таким же стратегічним завданням має бути і побудова сміттєпереробних заводів.
“Такий завод будується у с. Яноші Берегівського району, планується до будівництва у с. Сусково (Полянська ТГ) в Мукачівському районі, також запроєктовано у районі с. Середнє в Ужгородському районі. Ще один було б добре побудувати в Хустському і Тячівському районах. Це дало б можливість забезпечити ефективну переробку утвореного сміття на території нашої області”, – додала вона.
Екологиня закликала кожного мешканця краю долучитися до очищення річок.
“Миючи свій автомобіль у річці, їдучи автотранспортом через річку чи по потічках, викидаючи сміття у потоки чи по берегах, в надії, що велика вода поненсе далі за течією, виводячи стічну трубу зі свого будинку в канаву, кожен з нас вносить свій ганебний вклад у нищення річки, у погіршення її екологічного стану”, – сказано в матеріалі.
Також екологи нагадали, що будівництво будь-яких гідротехнічних споруд типу підпірних гребель, які перегороджують русло в поперек, сповільнюють течію, чим знижують насиченість води киснем, суттєво знижує здатність річки до самоочищення.
В результаті в утворених водосховищах в руслі річок дно замулюється наносами, на яких розвиваються одноклітинні організми, зокрема й хвороботворні бактерії. Екологічний стан такої ділянки річки погіршується на порядок: якщо він був “добрим”, стає “задовільним”, якщо був “задовільним”, стає “поганим”.
Нагадаємо, очисні споруди Угорщини не справляються зі "сміттєвими потоками" з України.
