ЄС проводить занадто амбітну та дорогу політику декарбонізації, тоді як держави-члени намагаються гарантувати необхідне енергопостачання та борються за те, щоб сховища газу були заповнені.
Про це заявив старший науковий співробітник Центру європейських досліджень імені Вільфріда Мартенса в Брюсселі Дімітар Лілков, який назвав стратегію ЄС щодо клімату та енергетики тривожно біполярною, повідомляє EURACTIV.
В матеріалі зазначили, що на перший погляд кліматичний порядок денний ЄС у розпалі. Адже Європарламент досяг внутрішнього компромісу щодо реформи Системи торгівлі викидами (ETS) та CBAM, а Єврокомісія представила амбітний план по припиненню залежності ЄС від російського викопного палива.
Однак ситуація на місці погіршується.
“Європейські столиці намагаються впоратися з однією з найбільш руйнівних енергетичних криз в історії Союзу. Менш ніж за рік оптові ціни на електроенергію подвоїлися, а іноді навіть потроїлися на всьому континенту, тоді як спотові ціни на газ і сиру нафту досягають рекордних значень”, – йдеться в повідомленні.
Так Італія, Іспанія, Франція та Німеччина за кілька місяців витратили від 30 до 40 мільярдів кожна, щоб пом’якшити удар для домогосподарств і промисловості. Російська компанія "Газпром" повністю припинив або суттєво скоротив постачання природного газу щонайменше в 10 країн ЄС, що змушує політиків хвилюватися щодо нормування електроенергії взимку. Німеччина вже почала обмежувати гарячу воду, затемнювати вуличні ліхтарі та закликати громадян економити енергію.
Збільшення імпорту СПГ з альтернативних джерел є життєво важливим, але термінальна інфраструктура та глобальні пропозиції залишаються обмеженими.
В очікуванні енергетичної катастрофи національні уряди спалюють більше вугілля та знову відкривають брудні електростанції по всій Європі.
Між кліматичними цілями ЄС і жорсткими реаліями на енергетичному фронті зростає невідповідність. Очікуйте, що цей розрив збільшиться, оскільки криза може тривати довше, ніж кілька місяців.
“ЄС має стояти на своєму і намагатися тримати національні уряди під контролем, щоб довгострокова трансформація європейської економіки залишалася одним із наших спільних пріоритетів”, – підкреслили в матеріалі.
Однак політична інерція всередині Комісії та її одержимість легкими і нереальними рішеннями можуть підірвати довіру до неї як до компетентного посередника в питаннях клімату та енергетики. Або переконати у тому, що поточна політика щодо клімату розроблена для сприятливих умов, які не характерні для постпандемічної економіки, активної війни та загрозливої глобальної рецесії.
ЄК наполягає на збільшенні цілі ЄС для відновлюваних джерел енергії до 45% до 2030 року, однак для близько половини країн-членів цей показник нижче 20%. Окрім того, 60% ВДЕ в ЄС фактично виробляється з біомаси (тобто спалювання деревини та врожаю).
Лілков зазначив, що ВДЕ залишаються надзвичайно важливими для спільних європейських інтересів, але їх переривчастість, низька щільність потужності та обмежені властивості зберігання, на жаль, обмежують їхній позитивний вплив.
Комісія запропонувала спільний механізм закупівлі, який би обговорював контрактні ціни на газ від імені країн-учасниць, за адаптованим принципом закупівлі вакцини проти COVID-19. Однак національні столиці мають довгострокові двосторонні контракти з постачальниками та вважають за краще мати автономію та гнучкість для ведення переговорів самостійно.
Лише кілька країн-членів ЄС зацікавлені в участі в такому спільному механізмі закупівель.
Також викликає занепокоєння зосередженість Брюсселя на відновлюваних джерелах енергії, водні та теплових насосах, адже ці цілі дорогі, тривалі для досягнення та недостатні для компенсації поточної інфраструктури викопного палива.
“На жаль, стратегія ЄС щодо клімату та енергетики стала тривожно біполярною. Брюссель намагатиметься тримати позицію як глобальний маяк декарбонізації та проводити занадто амбітну та дорогу політику. Паралельно національні столиці відчайдушно намагатимуться гарантувати необхідне енергопостачання та боротися за те, щоб газові сховища були заповнені й освітлені”, – підкреслив Лілков.
ЄС, яка відповідальна за менше ніж 7% світових викидів парникових газів, відіграє важливу роль у спонуканні міжнародних партнерів до їхніх власних внесків. Однак решта глобальних забруднювачів були далекі від скорочення власних викидів вуглецю за останнє десятиліття.
“Подобається вам це чи ні, очікуйте, що європейські політики стануть нещадними щодо енергетики та надзвичайно прагматичними щодо клімату”, – додав він.
Нагадаємо, у Франції енергоємні компанії переводять свої газові котли для роботи на мазуті, нафті та вугілля, щоб уникнути відключень електроенергії у разі подальшого скорочення поставок російського газу.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, чотири найбільші політичні групи Європарламенту подали спільні поправки до переглянутого закону про енергоефективність та пропонують підвищити ціль енергозбереження до 14,5% до 2030 року.
