Українські виробники використовують білий непрозорий пластик PET насамперед тому, що він значно дешевше коштує, ніж, наприклад, виробництво HDPE-паковання.
На це звернув увагу керівник полтавського обласного осередку партії "Екологічна альтернатива" Сергій Антоненко в колонці для "Фундаменту". За його словами, коштом забруднення довкілля відходами з неліквідного пакування виробники зменшують власні витрати.
Антоненко також перелічив інші причини, чому виробники використовують білий PET. Зокрема, у результаті додавання двоокису титану, який робить матеріал білим, він ще й виконує захист полімеру від впливу ультрафіолету. Відтак термін зберігання стає довшим, та й у непрозорій пляшці кисломолочна продукція здається однорідною.
"Двоокис титану забезпечує високу покриваність і насиченість кольору. Деякі типи містять як наповнювач невелику кількість карбонату кальцію (крейду), який забезпечує економічність. Барвник є хімічно інертним, не розчиняється в полімерах", — пояснив експерт.
Водночас пластикові пляшки з білого непрозорого PET надзвичайно складно, майже неможливо, здати на повторну переробку, наголосив Антоненко.
Він зазначив, що станом на сьогодні є принаймні два підприємства в Київській області, які займаються переробленням білих непрозорих PET-пляшок. Одне з них переробляє їх на флекс, який потім експортують до Німеччини для виготовлення текстильних автодеталей.
Як наголошує експерт, збір і перероблення такого пластику в Україні — це швидше приватні та локальні ініціативи, ніж системний механізм розв'язання проблеми забрудненості довкілля білими PET-пляшками з-під молочної продукції.
"Невеликий попит, низька вартість на білий флекс і труднощі перероблення через залишки молочної продукції — основні причини відсутності зацікавленості для бізнесу в заготівлі відповідної вторсировини", — сказав він.
Попри те, що українським виробникам відома ця інформація, вони все одно активно використовують PET для виготовлення паковання. Таку свободу дій з їхнього боку й відсутність відповідальності, на думку експерта, можна пояснити затягуванням ухвалення законопроєкту № 2207-1д, який передбачає введення в дію принципу розширеної відповідальності виробника.
Той полягає в тому, що виробники відповідають за свою продукцію (наприклад, тару, електронну побутову й офісну техніку та інше) навіть після того, як продукція була використана, відслужила свій термін, стала непотрібною споживачеві тощо.
Тим часом у Євросоюзі контролювальні органи та закони зобов’язують виробника збирати свою тару й переробляти. І якщо цього не відбувається, компанія сплачує високі штрафи. Тож їй просто невигідно користуватися тарою, яка не цікавить переробника. І виробники обирають більш сталі варіанти, наприклад використання скляної, пластикової HDPI-тари або прозорий PET, який є одним із найліквідніших видів вторсировини.
Антоненко додав, що відрізнити білу PET-пляшку від білої HDPE-пляшки досить просто. На денці HDPE-пляшки є коса стрічка і цифра 2 у трикутнику, а на PET-пляшці — кулька і цифра 1 у трикутнику.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, екоактивісти закликали виробників молочних продуктів використовувати для пакування поліетилен високої щільності, який легко переробляється та нетоксичний, замість небезпечного для довкілля “білого ПЕТ”.
