Поводження із несортованими твердими побутовими відходами має передбачати комплексний підхід.
Про це в групі "Промисловість переробки відходів України" розповів активіст та координатор в Solid Waste Consult "Ukraine – Bavaria" Андрій Сокол-Черніловський.
За його словами, окрім будівництва сміттєпереробного заводу, потрібно налагодити низку процесів.
Наприклад, термічна утилізація ТПВ (Energy Recovery Facility/Waste-to-energy plant) підходить для міст з населенням понад 750 тис осіб.
Спалюється повний потік ТПВ, але бажано до спалювання відібрати метали і органіку. В процесі виділяється тепло і електрика, продаж яких покриває в середньому до 30% виробничих витрат такого заводу.
При цьому є необхідність складати/обробляти залишки такого виробництва – під час утилізації утворюється безпечний попіл (15-20% від обсягу ТПВ) і небезпечний запал з фільтрів (5% від обсягу ТПВ).
"Ціна (в залежності від рівня інвестицій, тоннажу, а також від ціни продажу тепла і електрики) становить від 45 до 120 євро за вхідну тонну ТПВ (gate fee)", – пояснив експерт.
Крім того, існує механіко-біологічна обробка – МБТ (Mechanical-Biological Treatment). Вона передбачає сортування вторинних ресурсів.
"Вихід 5-10% від обсягу ТПВ. Продається як сировина", – стверджує Сокіл-Черніловський.
При цьому органіка становить 45-50% від загальної кількості. Її можна компостувати, враховуючи втрату вологості, ферментацію, і можливу генерацію електрики, а потім використовувати як покриття для полігонів.
Також можна виробляти альтернативне паливо з відходів (РДФ/СРФ). Залежно від якості вони становлять 10-25% від загальної маси ТПВ.
"На даний момент в Україні лише цементні заводи готові прийняти СРФ (висококалорійну фракцію) за вартістю "0", яка становить близько 10-15% від загальної маси ТПВ", – повідомив експерт.
Він уточнив, що необхідно мати полігон з достатніми потужностями поруч із заводом, а також знайти відбирач для РДФ/СРФ (якщо немає клієнта в цементній промисловості).
"Ціна (в залежності від рівня інвестиції, а також від ціни полігону) складає від 25-30 до 40-45 євро за вхідну тонну ТПВ (gate fee). Ми вважаємо, що при ціні 35 євро (1100-1200 UAH) за тонну без ПДВ і гарантії поставки ТПВ в розмірі не менше 150 тис тонн на рік можна було побудувати і обслуговувати простий завод МБТ і новий полігон ", – підкреслив Сокіл-Черніловський.
Також експерт зазначив кроки, яких очікують від влади – муніціпалітету, області, держави:
- Клієнт (місто або область) повинен гарантувати повний обсяг поставки ТПВ та оплатити "gate fee" за цей тоннаж, незалежно від фактичної поставки. Іншими словами – потрібен чіткий контроль потоку ТПВ.
- Щоб інвестиція в завод і новий полігон окупилася, необхідно укласти довгостроковий договір з певними гарантіями (на 15-25 років в залежності від обсягу інвестиції).
- При виробництві тепла та електрики необхідно підписати довгостроковий контракт про гарантований продаж електрики і тепла за фіксованою вартістю (тобто необхідна гарантія відбору за стабільними цінами).
- Забезпечити відповідну ділянку – за можливості поруч з полігоном або "чисту" ділянку, на якій можна було б побудувати завод і полігон.
Раніше ЕкоПолітика повідомляла, що в Україні поки що немає великих підприємств з механіко-біологічної обробки побутових відходів, проте в регіонах працюють над реалізацією масштабних проектів.
Також стало відомо, де і коли в Україні повинні з'явитися сміттєпереробні заводи і на якому етапі їхнє будівництво
