В умовах воєнного часу українська держава не пропонує жодної допомоги вітчизняним виробникам. Ба більше: вона ставить бізнеси у ще важче становище, запроваджуючи систему торгівлі викидами парникових газів (СТВ), та підвищуючи екоподаток на СО2.
Про це заявив директор з екології та промислової безпеки “Інтерпайп” Владислав Варнавський під час круглого столу, проведеного Комітетом Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування щодо переходу до кліматичної нейтральності.
“Обов‘язковий моніторинг, звітність і верифікація, впровадження системи торгівлі викидами та підвищення ставки екоподатку на СО2 – ось таку допомогу пропонує держава українському бізнесу на шляху до кліматичної нейтральності”, – так Варнавський резюмував результати круглого столу.
Він погодився із думкою, що якщо не розглядати тему відступу від СВАМ для України у зв‘язку із форс-мажорними обставинами під час війни, то розробка і впровадження національної СТВ, яка буде визнана ЄС, як еквівалентна – це дійсно один із способів адаптації до нових вимог.
Але він нагадав не забувати, що регламент СВАМ – це суто митний механізм, який діє тільки на імпортерів певних товарів до ЄС, а СТВ та екоподаток – це вимоги, які діятимуть для всіх українських операторів, що здійснюють викиди парникових газів, включаючи державні та комунальні підприємства.
Експерт розповів, що для українських експортерів це не змінить майже нічого. Адже вони у будь-якому випадку змушені будуть платити таку ж ціну за СО2, як і на європейському ринку квот. Єдина різниця полягає в тому, яка частина грошей залишиться в Україні у вигляді екоподатку або платежів в рамках національної СТВ.
“Але мені здається, що це вже не про допомогу бізнесу, а скоріше навпаки – про підтримку бізнесом державного бюджету”, – зауважив Варнавський.
Також він нагадав про створений 1 січня цього року Державний фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації. Експерт зауважив дві основні проблеми, які наразі існують із цією установою:
- порядок використання коштів фонду поки що не прийнятий Кабміном;
- сума планового накопичення коштів у 1,6 млрд грн, передбачена на 2024 р., є мізерною порівняно з реальними потребами.
Тобто структура, покликана сприяти бізнесу у “зеленому переході” не може запрацювати вже п’ятий місяць, і зовсім не покриває потреби на модернізацію виробництв. За словами Варнавського “навіть голова Держенергоефективності сама визнає, що така сума – це “ні про що”.
Раніше ЕкоПолітика розповідала, що станом на травень Державний фонд декарбонізації та енергоефективної трансформації фактично не працює.
Також ми писали, що у 2023 році в ЄС на декарбонізацію металургії виділили €8,7 млрд.
У травні ми розповідали, що промисловість Великобританії отримає від уряду $240 мільйонів на декарбонізацію.
