Акцентую: ставлення до води як ключового ресурсу суспільства — це прикмета рівня розвитку держави. Що вищий рівень інституціонального розвитку, то ефективніше використовується вода, то більше приділяється уваги екосистемі загалом.
Тому в розвинених суспільствах контролюють "баланс" у потребі чистої води, щоб ніхто зі стейкхолдерів не задовольняв свою потребу в цьому ресурсі коштом інших: наприклад, підприємства коштом споживачів або екосистеми.
В Україні в суспільства поки що немає відчуття, що водні джерела потребують захисту. Ми поки що не співвідносимо, скажімо, річкову воду з водою, яку ми отримуємо з кранів, немає розуміння взаємодії якісної води зі здоров’ям громадян. Вода в річках, здається, існує в нас окремо від води, яку водоканали подають у мережі. Водночас європейська система управління водними ресурсами має іншу логіку — інтегроване управління водними ресурсами, що зафіксовано в багатьох директивах ЄС.
Україна почала рухатися цим шляхом, підписавши Угоду з ЄС у 2014 році. Грошовий обсяг ринку модернізації водної галузі України становить майже $40 млрд.
Шлях "водної євроінтеграції" потребує зміни системи управління водними ресурсами та може стати потужним стимулом для модернізації галузі водопідготовки та водовідведення. Ця галузь одночасно є найбільшим забруднювачем річок, тому систему потрібно змінювати.
Далі буде...
