Щоб з максимальною користю провести консультації в період до червня, потрібне чітке бачення національного економічного інтересу України стосовно СВАМ, яке, звичайно, має спиратися на позицію бізнесу, передусім експортерів.

Більше рішучості

Однак найважливіше – потрібно бути готовими вести енергійний діалог з ЄС з сильної позиції та мати інтелектуальну і професійну сміливість, якщо це необхідно, виступати проти, критикувати, шукати важелі впливу.

Звичайно, ніхто не закликає ставити нереалістичні цілі чи переоцінювати можливості України, однак у цьому зв’язку є речі, які варто робити вже зараз:

1) Звірити свої годинники чи радше позиції з США, Туреччиною, а також з іншими країнами, які критикують СВАМ в Світовій організації торгівлі (СОТ);

2) На всяк випадок підготувати юридичний висновок щодо можливості оспорювання застосування CBAM до українського експорту в межах механізму врегулювання спорів Угоди про асоціацію Україна-ЄС;

3) Заохочувати діалог українських експортерів з суміжними секторами промисловості в ЄС (downstream industries), індустріями-споживачами українського експорту, які можуть бути занепокоєні можливими негативними наслідками CBAM для ланцюжків постачання, наприклад, сталі. Треба шукати їхні голоси в підтримку пом’якшення СВАМ для України, брати на озброєння їхні аргументи.

4) Було б помилковим проводити консультації лише з Гендиректоратом (ГД) "Митниця і оподаткування" Європейської Комісії, які є, умовно кажучи, "на зведенні" законопроекту щодо CBAM. Аналогічні консультації варто вести з ГД "Торгівля", а також ГД "Європейська політика сусідства і переговори з розширення" (NEAR), який відповідає за політичні відносини з Україною, та Європейською службою зовнішніх справ, яку очолює Жозеп Боррель.

5) Потрібно активно вести діалог з країнами ЄС, які відомі своєю підтримкою принципів вільної торгівлі і стурбовані наслідками СВАМ для торгівельних позицій ЄС.

Для реалізації такої амбітної програми важливо максимально активно залучати до роботи нашу мережу дипломатичних закордонних установ, зокрема Представництво України при ЄС та посольства в ключових країнах.

Безперечно, наші можливості прямо вплинути на законопроект з урахуванням українських інтересів – обмежені. Проте програмою-мінімум на цьому важливому етапі має стати ціль, щоб Єврокомісія чітко інформувала, які опції будуть передбачені в законопроекті CBAM для того, щоб адаптувати його впровадження до українського кейсу. Також необхідно досягати домовленостей, щоб сторона ЄС брала на себе відповідні політичні зобов’язання.  В ідеалі на наступному саміті Україна-ЄС, який пройде восени цього року, треба досягти домовленостей про те, як ці опції можуть бути доступними для України.

Які запитання варто ставити європейцям вже зараз:

  1. Яким чином буде забезпечена відповідність CBAM таким принципам СОТ, як недискримінація (у вигляді імпортного тарифу), національне поводження (у вигляді внутрішнього податку або зобов’язання купувати квоти з пулу, пов’язаного з Європейською системою торгівлі викидами, ЄСТВ), відповідність антисубсидійним нормам СОТ (виглядає сумнівним у світлі закликів окремих європейських виробників зберегти доступ до безкоштовних квот на викиди в ЄСТВ,  прямих субсидій виробникам у вигляді European Innovation Fund) тощо.
  2. Яким чином механізм буде враховувати принцип диференційованих національних обставин Паризької кліматичної угоди? І тут потрібно не соромитися голосно говорити про унікальне становище України, яка займає першість в Європі щодо власного внеску скорочення  парникових викидів, у т.ч. на душу населення. Особливо якщо ця першість була здобута болючим шляхом економічного спаду під час 1990 років, окупації Донбасу і Криму. Яким чином відсутність фактично значних відмінностей в кліматичних амбіціях України та ЄС буде врахована в формулі CBAM для України?
  3. Які невідкладні законодавчі кроки має здійснити Україна, щоб полегшити для ЄС процес врахування балансу викидів України в калькуляції CBAM як пулу квот для імпортерів? Йдеться, передусім, про так звану систему моніторингу, звітності і верифікації викидів парникових газів та впровадження національної системи торгівлі квотами. Нам треба вчасно синхронізувати ці два законодавчі процеси.
  4. Чи є можливості додаткової, цільової, не теоретичної фінансової підтримки України для технологічного переоснащення українських виробників, щоб останні були в рівних умовах зі своїми європейськими конкурентами? Іншими словами, чи може Україна розраховувати на щось на кшталт Інноваційного фонду Україна-ЄС, або програми в межах "Східного партнерства".