Порядок розроблений Міністерством захисту довкілля та природних ресурсів України  на виконання статті 32 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" в рамках виконання зобов’язань України по  імплементації Директиви 2010/75/ЄС. За вимогою цієї Директиви у висновках найкращих доступних технологій (ВАТ), що прийняті в Євросоюзі, встановлюється обов’язок установки АСК на конкретному устаткуванні яке є стаціонарним джерелом викидів та за конкретним переліком забруднюючих речовин.

Директива 2010/75/ЄС вимагає встановлення АСК виключно на установках, на яких впроваджені технології, які прописані в довідкових референтних документах найкращих доступних технологій та методів управління (НДТМ/BREFs), та для яких прийняті ВАТ.

Зазначений Порядок набирає чинності з дня опублікування постанови Кабміну якою він затверджений та вводиться в дію після закінчення воєнного стану. Строк встановлення АСК відповідно до постанови становить не більше 5 років з моменту набрання чинності Порядку.

Ложку дьогтю до цих змін додали заяви деяких “громадських діячів”,  про начебто “зраду” і  вимогою застосування вимоги щодо встановлення АСК до усіх джерел забруднення та скорочення строків відтермінування  на перехідний період. Такий підхід є справжньою зрадою інтересів держави у воєнний час, її економічної та  енергетичної безпеки, та зрадою інтересів нас, громадян. Зараз поясню чому.

1) Директивою 2010/75/ЄС про промислові викиди не передбачено встановлення АСК на джерелах викидів, які утворюються від устаткування, на якому не впроваджені НДТМ. На інше, воно банально не встановлюється з технічних причин.

2) Встановлення обладнання для автоматизованої системи на одному джерелі, по простому “трубі”, становить понад 6 млн євро. Ці гроші вкладає бізнес, але вартість обладнання буде розподілятись на всіх споживачів енергії та продуктів, тобто призведе до збільшення їх собівартості. Чи можемо ми зараз це дозволити?

3) Впровадження АСК потребує не тільки закупку дороговартісного обладнання, його встановлення, а і впровадження низки нормативних документів гармонізованих з європейськими, тобто стандартів для того, щоб система запрацювала. На це потрібен час і гроші.

4) Наявність обладнання і стандартів ще не вирішене питання. Треба навчити  персонал користуватись всім цім, запровадити систему повірки, державного контролю. Це теж і люди, і час, і гроші.

5) "Зелена" модернізація потребує державної підтримки у поєднанні з реформою екологічних фінансів. І кроки в цьому напрямку вже робляться, хоча вони дуже складні. Швидко ця реформа не відбудеться. Про це – з часом окремо.

Отже, в будь-яких змінах на краще має ще працювати й правило здорового глузду. Прийнятий Порядок якій не може запрацювати завтра, є дороговказом для послідовних дій та залучення інвестицій.

Відірвані від реалій “екологісти” (тому що еколог це професія) розпочали гучний бан реалізації реформи яка враховує сучасні складні умови прийняття потрібних рішень, обмежень і вкладень на модернізацію.

Стосовно участі громадськості – громадська рада Міністерства відпрацьовує кожен НПА, є дискусійні питання, але в конструктивному діалозі ми знаходимо компромісні рішення. Тому дивують заяви про відсутність діалогу, коли він є … при ігноруванні процесу публічного обговорення та планового прийняття акту права.

Добра воля проводити додаткові консультації Міністерства по вже прийнятому НПА, але впевнена що за ідеологами гучних заяв по цій темі стоїть щось інше ніж конструктивна робота і досягнення цілей реформ та державної екологічної політики.