(1) Думаю, що варто розрізняти міжнародну і національну амбітність. З точки зору Паризької угоди — все, що понад НВВ1 — це вже амбітно, за визначенням. З точки зору національної політики — все, що краще, ніж зараз — вже амбітно. Що таке "зараз" — велике питання і це безпосередньо стосується розуміння "амбітності" в національному контексті.
(2) З точки зору Паризької угоди доволі зрозумілі рамки розуміння того, а як саме ми "рахуємо" амбітність: це є викиди парникових газів у порівнянні із 1990 роком. Будь-які зміни у цих рамках відкривають скриню Пандори (комусь вигідно рахувати викиди на особу, комусь — на споживання, тощо). З точки зору національнальної політики — все складніше.
(3) Орієнтування в національній політиці на загальні викиди 1990 року нічого не дають з різних причин. По-перше, обговорення скорочення викидів в часовому періоді "до 1990 року" в національному контексті позбавлені сенсу на мою думку. Саме тому, мабуть, останні дискусії про НВВ2 швидше точаться в контексті останніх кількох та майбутніх кількох років: різні суб'єкти хочуть розуміти, що їх може чекати у порівнянні з більш зрозумілими періодами. По-друге, у національному дискурсі продовжує домінувати міжнародний підхід, тобто ми обговорюємо загальне/секторальне скорочення викидів ПГ стосовно певного попереднього року(-ів). Це призводить до перетягування канату між опонентами, наприклад щодо темпів зростання ВВП (а не змін у його структурі).
(4) Думаю, амбітність НВВ2 у національному контексті треба оцінювати з точки зору його ролі у забезпеченні дієздатності національної кліматичної політики України в принципі чи її формуванні. Це тісно пов'язано з використанням секторальних питомих показників (вуглецевої ємності продукції) та ціноутворенням на вуглець і енергетичними ринками в цілому. Я не бачу такого прямого зв'язку з цими питаннями в НВВ2, тому вважаю його неамбітним в цьому розумінні. Більше того, з секторальної точки зору НВВ2 розбалансований.
Наприклад, запровадження cap-and-trade за сутністю має базуватись на "тісному" обмеженні викидів у певному секторі і ринкових умовах у ньому, а у нас низка секторів за НВВ2 навпаки прямує до збільшення викидів (я так розумію і питомих зокрема), а енергетичні "ринки" є такими лише на словах. Таким чином, НВВ2 не сприятиме вуглецевому ціноутворенню в таких секторах. Стимулювання електромобілів у транспорті не може супроводжуватись полегшенням режиму ввезення євроблях і планами до збільшення викидів у секторі.
(5) Останні баталії публічні щодо амбітності НВВ2 виглядають як буря у стакані води. Я не бачу прямого впливу НВВ2 на бізнес навіть у найвіддаленішій перспективі.
(6) Щодо міжнародного виміру НВВ2. Мені шкода, що нам повністю бракує обговорення єдиного реального впливу НВВ2 — це на можливості України брати участь у глобальних процесах, отримувати від них політичну, економічну чи технологічну вигоду у цей надзвичайно цікавий період кліматичної дипломатії гігантів.
