Дизайн будь-якої турбіни чітко закріплений за конкретним виробником. В Україні більшість вітроелектростанцій складаються з вітрових турбін таких світових виробників як Vestas, Nordex, GE.

Для кращого розуміння масштабів, частка цих виробників на світовому ринку вітроенергетики перевищує 50%. Ці загальновизнані у світі виробники відповідають за якість свого продукту навіть під час довготривалої експлуатації вітрової турбіни.

Таким чином встановлення будь-якого додаткового обладнання має узгоджуватись з виробником в індивідуальному порядку. До того ж, виробнику має бути надане логічне обґрунтування необхідності встановлення додаткового обладнання, для чого виключно бажання окремих народних депутатів недостатньо.

Більше того, світова вітроенергетична галузь лише перебуває на стадії розробки ефективних радарів та ультразвукових датчиків, які б відлякували птахів та кажанів. Логічно, що в Україні виробників такого обладнання немає, а досвіду роботи таких приладів і поготів.

До речі, відповідно до європейського законодавства, використання вищезазначених пристроїв, або будь-яких додаткових пристроїв для вітрових турбін, визначається для кожного конкретного проєкту за результатами проведеної оцінки випливу на довкілля.

Ні на рівні Євросоюзу, ні в жодній з країн Європи немає закону, який би вимагав встановлення такого обладнання на вітротурбінах, а тим більш, щоб таке обладнання встановлювалось на всіх вітротурбінах вітростанції.

Законопроєкт також передбачає затвердження технічного регламенту приладів для запобігання загибелі птахів та кажанів Кабінетом Міністрів України, проте не зрозуміло, хто і на підставі якої документації буде готувати цей технічний регламент.

Маніпулятивний характер статистичних даних

Надані у пояснювальній записці до законопроєкту статистичні дані лише підтверджують їх маніпулятивний характер.

По-перше, народні депутати не надають жодного посилання на згадані дослідження, тим самим унеможливлюючи перевірку цих досліджень на правдивість. По-друге, дані щодо птахів, які загинули від зіткнення з вітровими турбінами, стосуються лише США. По-третє, через відсутність джерела незрозуміло коли та протягом якого терміну проводились ці дослідження, на якій вітроелектростанції, якого виробництва та потужності були досліджувані турбіни, та, врешті решт, яким є масштаб дослідження.

Усе це є важливою інформацією для надання якісної та неупередженої оцінки впливу вітрових турбін на птахів та кажанів з наступних причин.

Дійсно, в історії світової вітроенергетики існують прецеденти загибелі птахів та кажанів від зіткнення з вітротурбіною.

Експериментально доведено, що кількість птахів та кажанів, що стикаються з лопатями вітрової турбіни прямо залежить від швидкості обертання та розміру вітрового колеса. Чим більше вітрове колесо, тим менше ризик можливого зіткнення. Так, в Америці дійсно виникали випадки загибелі орлів, проте мова тоді йшла про низькі, 50 кВт турбіни, з вітровим колесом 1,5 м, яке швидко оберталось.

За останні 30 років вітроенергетика кардинально змінилися: збільшилася потужність вітрових турбін від 50 кВт до сучасних 3-4 МВт, діаметр вітроколеса — від 1,5 м до 150 м.

Сучасна вітрова турбіна, в середньому, робить 3 оберти за секунду. Таким чином, зрозуміло, що при таких показниках, птах встигне оминути лопать вітрової турбіни.

Науково доведено, що на зіткнення птахів та кажанів з вітровими турбінами впливає дуже багато чинників: розмір та вид тварин, пора року і час доби, погодні умови, температурні коливання тощо. Усе це впливає на їх поведінку.

Проте, навіть незважаючи на це, неодноразово було доведено, що у тварин вистачає розумового розвитку та фізичних умінь, щоб уникнути зіткнення з вітровими лопатями.

Навіть при наданні будь-яких статистичних даних про смертність птахів необхідно зазначати весь контекст. Так, до прикладу, за даними дослідження 2017 року, проведеного Службою дикої природи США, в середньому за рік від пазурів котів гине 2 млрд птахів, від віконних шибок — 599 млн, від пестицидів — 72 млн, на лініях електропередач — 25 млн, а від зіткнення з вітровими турбінами — 234 тис.

Інше цікаве дослідження було проведене Національним університетом Сінгапура у 2009 році. На основі експлуатаційних показників вітроелектростанцій США та Європи, науковці розрахували кількість загиблих птахів на 1 кВт•год. виробленої електроенергії.

Результати дослідження свідчать про те, що атомні електростанції на 1 ГВт•год електроенергії вбивають від 0,3 до 0,4 птаха, в той час як електростанції, що працюють на викопному паливі на 1 ГВт•год згенерованої електроенергії вбивають понад 5,2 птаха.

Так, за їхнім дослідженням, у 2006 році в США від зіткнення з вітровими турбінами загинуло 7 000 птахів, від роботи атомних електростанцій — 327 000, від теплових електростанцій — 14,5 млн птахів.

Проте, дослідження данців, як і дослідження американців, лише окреслює тенденцію, і ніяк не може вважатись загальновизнаним правилом для всіх вітростанцій світу.

Необхідно проводити дослідження за птахами та кажанами на території кожної вітростанції окремо, і лише потім, за конкретними результатами, отриманими на конкретній території, встановлювати відповідні вимоги і вживати відповідні заходи з пом’якшення наслідків можливого негативного впливу вітростанції на птахів.