Бо таке вже і до нашої спроби було. Якийсь документ був напрацьований і тихо лежав собі десь у файлі. А щоб далі йти до профільних асоціацій, бізнесу, ЦОВВ (Центральний орган виконавчої влади), громад і йти до консенсусу щодо цього питання. І просувати цей консенсус у законодавче поле, нормативку, прийняті практики тощо. Хоча би меморандуми якісь підписати.
Тоді громадськість не проявила ентузіазму. Хоча пояснювали, що це важливо і для чого. Щось напрацювали, але нікому по факту воно не потрібне. Усі по своїх проєктах.
Знайшов недавно у себе на диску, посміхнувся. Я коли зараз бачу оці крики про вітряки у горах, "не допустимо" і т.д., у мене постійно цей документ перед очима.
Так от любі друзі. Особливо громадськість.
Легко потрапити у пастку свого его. Коли ти "борешся зі злою і хворою системою за права знедолених/природи/собачок/і тд.", то легко підсадити себе на голку моральної зверхності. Якщо ти ангел, що бореться з демонами, то хіба можна бути неправими? Можна.
Не у конкретній дії, вона окремо може бути благородною. У сліпоті до складності світу. У бінарному сприйнятті, спрощенні аж до спотворення. У "свій-чужий".
На складність можна відповідати лише системністю і щирими спробами зрозуміти і врахувати нюанси та інтереси всіх. Більшість спроб разом побудувати системність у активної екологічної/кліматичної громадськості не виходить.
Багато спроб вийти з парадигми реакційного донкіхотства і будувати місточки теж провалюються. Навіть всередині громадського сектору, не те що у взаємодії із зовнішнім світом.
Шановна екологічна громадськість. У тому, що вітряки будуються у горах, велика частина і вашої провини.
