Національний план управління відходами до 2033 року показує важливу статистику. В Україні працює близько 1500 підприємств, які можуть переробляти вторинну сировину. Водночас лише близько 30% українців мають доступ до роздільного збирання відходів, а на переробку потрапляє всього 9,9% побутових відходів. Ця статистика чітко показує — проблема не в тому, що немає кому переробляти відходи, а в тому, що система збирання відходів є неякісною. Через це більшість відходів і надалі опиняється на полігонах, які є небезпечними для довкілля та здоров’я людей.

Одним із найефективніших рішень цієї проблеми вважається депозитно-поворотна система. Завдяки можливості повернути або отримати додаткові кошти вона мотивує людей повертати використану тару, а підприємства отримують чисту сировину для переробки. Це підтверджується дослідженням, що провела Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD). В ньому вказується, що депозитно-поворотна система є чи не єдиним інструментом, який дозволяє досягти високих показників збирання паковання, і водночас є одним із найбільш економічно вигідних.

Досвід інших країн показує ефективність системи на практиці. Наприклад, у Словаччині за перші роки після запровадження ДПС частота збирання тари зросла з менше ніж 70% до 93%. У Литві результати виявилися більш вражаючими — із 34% до 92%.

Якщо Україна справді прагне стати повноправним членом Європейського Союзу, то запровадження депозитно-поворотної системи — це вже не питання вибору, а один із обов'язкових кроків. Регламент ЄС про паковання та відходи паковання (Packaging and Packaging Waste Regulation, PPWR) встановлює правила управління пакованням на всіх етапах його життєвого циклу: від проєктування і виробництва до збирання та переробки. Основна ж мета регламенту — зменшити кількість паковання та скоротити його негативний вплив на довкілля.

Депозитно-поворотна система зазвичай застосовується до тари, в якій продаються напої, незалежно від того, чи вироблений товар в межах країни, чи імпортований. До такої тари зазвичай належать пластикові пляшки (об’ємом від 100 мл до 3 л), металеві бляшанки (алюміній є найбільш поширеним матеріалом, проте 60% населення ЄС має можливість здавати і сталеві бляшанки), та скляна тара (Reloop дослідило, що 12 з 21 європейських систем, приймають скло).

Оскільки PPWR визначає цільові показники саме для пластикової та металевої тари, Україна передусім буде фокусуватися на цих матеріалах. Проте включення скляної до ДПС має низку важливих переваг для української енергетики, які були описані у цій статті.

Важливим аспектом ДПС є її поширеність та доступність. Середня кількість людей, на яку розраховано один пункт прийому тари, відрізняється між різними країнами. Якщо в Норвегії пункт прийому тари розрахований приблизно на 370 людей, то в Швеції це 816, в Нідерландах ~3562. Проте, існує прямий зв’язок між успішністю системи та її поширеністю. Максимальним для ефективної роботи системи є показник до 5000 осіб на пункт прийому, проте в ідеалі це мало б бути від 1300 до 2500 осіб. Але кількість — не єдине, на що потрібно звертати увагу. Зручна логістика для користувача, мінімальний час очікування, інклюзивний дизайн, прості інструкції чи подовжені години роботи пунктів прийому відіграють важливу роль у залученості населення до системи. Автомати з прийому тари є зручними у користуванні, проте варто пам’ятати, що  ручні чи мобільні пункти прийому є ефективним рішенням, особливо в малих громадах. Тож запроваджуючи ДПС, потрібно зробити так, щоби здати тару було майже настільки ж просто та зручно, як і купити її.