Однак ці проєкти були виконані відповідно до методології оцінки впливу на довкілля, і території, які мають особливу природну цінність, не були включені до пріоритетних для розвитку вітроенергетики ще на етапі скринінгу та скоупінгу.

Таким чином компанії, які реалізували ці вітроенергетичні проєкти у горах, уникнули подальших конфліктів з громадами та довгих дискусій з екологами і природоохоронцями. На сьогодні ці проєкти успішно реалізовані і генерують чисту енергію у єдину енергомережу.

За деревами губиться ліс

Природні екосистеми є основними поглиначами парникових газів. Цю важливу кліматичну функцію повною мірою здатні виконувати цілісні природні екосистеми, які не зазнали значної трансформації в результаті діяльності людини і вирізняються високим біорізноманіттям.

Природоохоронні території мають пріоритет перед розвитком ВДЕ. Конфлікт між природою і вітроенергетикою виникає, коли проєкт з розвитку вітроенергетики не проходить етапу попередньої оцінки впливу на довкілля або проходить його неякісно, скоріше формально.

Так особливо цінні для природи території потрапляють під ризик бути знищеними "важкими" будівельними проєктами. У горах такі території страждають найчастіше і цими територіями є високогір’я Карпат. Усі високогірні хребти Українських Карпат є об’єктами Смарагдової мережі (аналогом Natura 2000), а також дуже рідкісними ландшафтами в масштабах усієї України. Вони мають характерні, унікальні й неповторні для кожного окремого хребта риси, будь-яка зміна яких призведе до їхньої втрати назавжди.

З огляду на високу природну цінність цих гірських хребтів, важливу кліматичну роль, їхню важкодоступність та віддаленість від урбанізації, будівництво цілих індустріальних майданчиків, якими є вітропарки, складає цілий комплекс ризиків для природи як середовища проживання рідкісних та зникаючих видів. Прокладання доріг та проведення комунікацій через території та об’єкти природно-заповідного фонду України взагалі заборонено законом. Тому такі проєкти є завідомо конфліктними і не мають права на життя.

З історії конфліктів

Першим конфліктним проєктом, який зіштовхнув природу з вітроенергетикою став турецький проєкт ВЕС на Полонині Боржава. Навіть попередні дискусії між представниками бізнесу та представниками туристичних спільнот, асоціацій парапланеристів, природоохоронних груп і наукових кіл не зупинили намірів забудувати один з найбільших Полонинських хребтів 34-ма вітряками, перетворивши природну та туристичну перлину українського високогір’я на промисловий майданчик.

Основними аргументами опонентів цього проєкту були зобов’язання держави України зберігати ландшафтне та біорізноманіття Карпат відповідно до Бернської, Карпатської, Європейської ландшафтної конвенцій та інше чинне природоохоронне законодавство України.

В результаті проєкт був похований у судах.

Конфлікт продовжується

У 2022 році релокована у Закарпатті компанія "Вітрові парки України" розпочала реалізацію низки вітроенергетичних проєктів у Карпатах, майже усі з яких знову у високогір’ї.

Сьогодні під прицілом руйнації знаходяться Верховинський Вододільний хребет, Полонина Рівна, Остра, Лютянська Голиця, Полонина Красна, Апецька та Свидовець. Усі ці території є важкодоступними через складний рельєф та крутосхили, порослі заповідними лісами та пралісами. Через свою важкодоступність та відсутність доріг, ці території добре збереглися у природному стані і є об’єктами Смарагдової мережі.

Під парасолькою цієї пан’європейської мережі природоохоронних територій тут підлягають збереженню рідкісні оселища та високогірна флора і фавна. Без порушення чинного природоохоронного законодавства на цих територіях збудувати вітропарки неможливо. Ця теза підтверджена двома яскравими прикладами намагання компанії "Вітропарки України" отримати бажане попри закон.

Перша історія пов’язана з прокладанням проїзду для техніки через заповідні ліси заказника "Привододільний" і праліси у Пашковецькому лісництві філії "Свалявське лісове господарство" ДП "Ліси України" у 2022 році.

Компанія "Вітропарки України" не отримала офіційний дозвіл від лісників на будівництво дороги, бо такий дозвіл не відповідає нормам закону. Однак на високогір’я Верховинського Вододільного хребта немає доріг, лише піші туристичні маршрути. Тому, найнявши ФОПа, самовільно розкорчували ліс вздовж існуючої туристичної стежки. Збитків державі завдано на 2 млн грн.

Аналогічна історія відбувалась у заказнику "Тур’єполянський" у лісництві "Шипіт" філії "Ужгородське лісове господарство" ДП "Ліси України" у 2024 році. Потрібна була дорога на Полонину Рівну. Тож запланували розширити для важкої техніки існуючу дорогу, шириною в 3 м.

Оскільки дорога через заказник на полонину вже є, лише завузька для потреб забудовників, за участі лісників була розроблена схема для її розширення. Схема полягала у фальшуванні документів для отримання погодження від Міністерства довкілля та природних ресурсів на рубку "сухостійних і аварійних дерев", які буцімто загрожували життю і здоров’ю тих, хто їде дорогою.

Спільний виїзд представників громадськості, державних екологічних інспекторів та лісників на місця відводу дерев під рубку, зупинив цю діяльність.

Щоб уникати таких ситуацій і не робити невиправданих спроб розвивати вітроенергетику за рахунок природоохоронних територій, важливо детально визначати усі експлуатаційні обмеження перед тим, як розробляти наступні кроки з проєктування вітроенергетичного проєкту.

Всі в мінусах

Зелене відновлення України передбачає не лише розвиток зеленої енергетики, але й розвиток зеленої інфраструктури, ключовими елементами якої є природоохоронні території. Для досягнення кліматичної нейтральності площі цих територій також мають зростати пропорційно зростанню обсягів згенерованої зеленої енергії. Адже будь-яке індустріальне зростання так чи інакше продукує викиди парникових газів.

Від такого безглуздого протистояння природи і вітроенерегетики, на жаль, не виграє ніхто. Натомість втратять усі.

Держава в особі державних органів влади усіх рівнів, не захистивши належним чином унікальні високогірні хребти Карпат, вчергове продемонструє Єврокомісії свою неспроможність захищати ландшафтне та біорізноманіття на своїй території, а отже, неефективність.

Компанія "Вітропарки України" завдасть серйозних іміджевих втрат вітроенергетиці України в цілому, оскільки знищить довіру до інвесторів.