Кожне п'яте з 6 тисяч офіційно зареєстрованих звалищ і полігонів в Україні — проблемне. В цілому, за даними Мінрегіону, тільки за 2020 рік в Україні утворилося понад 54 млн м3 або більше 15 млн тонн побутових відходів. Площа офіційних звалищ збільшилася на 500 га і досягла 9 тис га.
261 (4,3%) полігонів визнано перевантаженими, а 868 (14%) не відповідають нормам екологічної безпеки.
Плюс, а точніше мінус, величезна кількість стихійних звалищ; зараз в реєстрі Мінекології їх внесено понад 300. За даними Мінрегіону, в 2020 році було виявлено 22,6 тис несанкціонованих звалищ, що займають площу 0,56 тис. га. З них ліквідовано 21,7 тис площею 0,53 тис га.
Система рішень проблеми відходів випробувана й показала свою успішність у багатьох країнах: раціональне управління полігонами, їх рекультивація, дегазація та виробництво палива з твердих побутових відходів (ТПВ).
Що ж в Україні? За даними Мінрегіону, з 424 звалищ, які потребують негайної рекультивації, фактично рекультивовано за 2020 рік лише 24.
Настільки мізерні темпи впровадження інновацій пояснюються недосконалістю українського законодавства.
Давайте визнаємо: українські підприємці, що інвестують сьогодні в "зелену" енергетику, є першопрохідцями. Ми створюємо можливості для діяльності галузі "не завдяки, а всупереч".
У регулюванні сфери альтернативної енергетики вже давно не працюють прозорі і зрозумілі правила гри, що суттєво впливає на інвестклімат країни. Як наслідок — зарубіжні інвестори просто уникають заходити на український енергоринок. Національний же бізнес, заради створення нової, гнучкої та життєздатної системи управління відходами, продовжує боротися із існуючою бюрократією.
Левова частка потенційних інвесторів оцінюють ринок управління відходами як нерегульований, без чітких і адекватних правил. Перш за все — законодавча база waste-management однозначно застаріла, адже її основа - закон 1998 р. "Про відходи". У тексті закону немає більшості сучасних міжнародних термінів, що стосуються поводження з відходами, адже в кінці XX століття їх ще не існувало.
У законі 2000 р. "Про альтернативні види палива" відсутні поняття про RDF (паливо з відходів) і SRF (тверде відновлене паливо). Наприклад, сміттєпереробні заводи в сусідній Польщі вже 15 років виготовляють паливо з ТПВ; обсяг виробництва становить понад 4 млн тонн палива на рік.
В українському ж законодавстві місця для RDF і SRF палива поки не знайшлося. А це теж відновлювані джерела енергії. Це не тільки наше тепло та енергонезалежність, але й можливості для регулярних фінансових надходжень.
Результат застарілих норм — інвестор, який готовий вкладати гроші на розвиток "зеленої" енергетики, створює проєкти на свій страх і ризик.
А ризик, на жаль, зростає. Минулорічна криза неплатежів у альтернативній енергетиці зміцнила думку бізнесу, що гарантії для інвесторів необхідно закріплювати законодавчо. Можливо, така норма дозволить поліпшити зіпсований інвестклімат і залучити еко-орієнтованих бізнесменів в Україну?
На жаль, навіть чинні прогресивні норми законодавства в Україні виконуються далеко не ідеально. Наприклад, згідно з державними будівельними нормами (ДБН) від 2005 р. потрібно проводити обов'язкову дегазацію полігонів ТПВ, знищуючи при цьому особливо небезпечний газ метан; а з біометана можна виробляти тепло і електрику, заробляючи на цьому.
Однак станом на початок 2021 року лише на 19 полігонах влаштовані системи вилучення біогазу та експлуатуються когенераційні установки, потужність яких досягла 26 МВт. Для порівняння: за оцінкою Держенергоефективності, потенціал біогазової галузі з відходів становить 4 млрд м3 щорічно, а це 5 млн МВт-год електроенергії. Це можливість надавати електрику мешканцям понад 115 тис. квартир круглий рік.
Як бачимо — потенціал величезний. Але поки через нашу недалекоглядність ми ходимо по грошах, і навіть не намагаємося використовувати ці ресурси на благо.
Пора прокидатися, і перестати ставитися до відходів як до неминучого зла. При правильному менеджменті та працюючому актуальному законодавстві, управління відходами — це прибутковий бізнес, здатний створювати нові надходження податків і робочі місця.
