Завдяки активістам, які борються з найсерйознішими екологічними проблемами, в Україні змінюється на краще життя цілих регіонів та громад.
Про три успішні практики, де жителі протидіяли забрудненню річок, повітря та забудові повідомляє НВ.
Річка Хомора
На початку 2020 року у місті Першотравенськ річка Хомора, яка протікає через дві області — Хмельницьку та Житомирську, — покрилася шаром піни, що практично приховала річкову воду через Понінківську картонно-паперову фабрику, яка скидала в річку відходи свого виробництва.
Перше забруднення сталось ще у 2016 році, коли різко погіршилась якість води, зникли річкові равлики та почала гинути риба. Проте підприємство заперечувало причетність до отруєння водоймища.
Місцеві скаржились на нестерпний сморід, що стояв навколо Хомори. Окрім того, мікроцелюлоза, що скидається підприємством у річку, перетворювала воду на справжній клей.
“У Хоморі не залишилося нічого живого. Дно річки було вистелене желеподібною масою, місцями прошарок донних відкладень сягав 1 м. Іноді гинула худоба, яка пила воду з річки”, – сказано в матеріалі.
Держекоінспекція постійно проводила позапланові перевірки та накладала штрафи. Так, у 2019 році інспекція оцінила збитки у понад 21 млн грн.
Боротьба проти забруднення тривала понад п’ять років.
Єгор Фірсов, ексголова Держекоінспекції, розповідає, — складність була у тому, що підприємство скидало шкідливі речовини у воду пізно вночі. Тому доводилося будити інспекторів о 4 ранку і їхати на підприємство, щоб оперативно зробити лабораторні заміри та зафіксувати порушення.
Навесні 2021 року підприємство пішло на модернізацію і на фабриці встановили флотатори та почали модернізувати очисні споруди. Через кілька місяців вода в річці стала більш прозорою, майже зник блювотний запах та клейові відкладення на дні, з’явилася риба та рослинність.
Попри те, що очисні споруди на Хоморі запустили, вода там все ще далека від ідеалу.
Совські ставки
Ще у 2007 році Київрада передала під забудову земельну ділянку, розташовану в Голосіївському та Солом’янському районах в оточенні ставків біля річки Совка. Загальна площа ставків — 22,9 га. Рослинний світ прилеглих урочищ налічує кількасот видів, а деяким деревам — понад 100 років. Верхні ставки відомі як місце гніздування для 30 видів птахів, а Нижні Совські ставки мають екологічну цінність.
Чотирнадцять років тому київські депутати віддали частину території в оренду компанії "Господарник", що пов’язана з Ігорем Баленком – незмінним депутатом та членом земельної комісії Київради. Ділянка передавалася під облаштування рекреаційної зони та будівництво ТРЦ. Проте повноцінно до будівництва повернулися лише у 2018 році вже з іншим проєктом.
Нова ідея передбачала, що частину водоймищ засиплють, екосистему буде знищено, а замість зеленої зони Київ отримає житловий квартал із двома десятками багатоповерхових — від 12 до 23 поверхів — будинків, площа яких становить близько 180 тисяч квадратних метрів.
Активістів намагалися очорнити: писали замовні брудні матеріали в інтернеті, створювали фейкові ініціативні групи та фейкові петиції.
“Цікаво, що від самого початку ділянку свідомо передали в оренду без згадки про те, що там є водойми та річка. Ба більше – водоймища не було паспортизовано, вони не перебували на балансі КП "Плесо". Спочатку річку пропонували сховати у трубу, а коли люди виступили проти, забудовники погодилися, що вона буде відкритою, але у бетонному жолобі”, – розповідає НВ.
Справу неодноразово розглядали у судових інстанціях, і на початку жовтня 2021 року Касаційний господарський суд остаточно підтвердив правомірність розірвання договору оренди, зокрема, у зв’язку із порушенням термінів забудови земельної ділянки, яка має бути забудована протягом трьох років з моменту реєстрації договору, та через відсутність розробленої та затвердженої проєктної документації.
Проте для екоактивістів остаточною перемогою стане створення екопарку на цій території.
“Ми зрозуміли: немає проміжних цілей, а є одна ціль, яку ми усвідомлюємо, – екологічний парк. І допоки його не побудують, розслаблятися не можна", – стверджує активіст Андрій Яницький.
Придніпровська теплоенергостанція
У 2017 році кілька жителів міста Дніпро об'єдналися довкола проблеми забруднення найстарішої немодернізованої ТЕС у Європі, що належить компанії ДТЕК, – Придніпровської теплоенергостанції. Чотири роки тому вона генерувала 80% промислового забруднення Дніпра, що традиційно входить до ТОП-3 українських міст із найбільш забрудненим повітрям.
Так з’явилася ініціативна група SaveDnipro та почалася кампанія із захисту від негативного впливу ДТЕК Придніпровської ТЕС. Екоактивісти намагались привернути увагу як громадськості, так і політиків, вийшовши на рівень законодавців. Вони проводили зустрічі з міністром екології, пікетували головний офіс ДТЕК у Києві, виступали на брифінгу в парламенті, виносили питання на розгляд екологічного комітету Верховної Ради, проводили краудфандингову кампанію для розв’язання організаційних питань, організовували громадські слухання із залученням топменеджерів ДТЕК та мешканців Дніпра.
28 березня 2018 року відбулися громадські слухання у рамках першої в історії України процедури оцінки впливу на навколишнє середовище з великим забруднювачем. Активісти озвучили та подали свої зауваження. Приєдналася велика кількість містян, депутатів усіх рівнів, представників громадських формувань.
ДТЕК пішла назустріч і погодилася встановити ряд фільтрів, вивести гази з найнижчої труби вище на 100 метрів, законсервувати шлаконакопичувач, щорічно з метою озеленення висаджувати 300 дерев, проводити роздільний збір відходів, використовувати низькосірчасте вугілля.
“Процедура оцінки впливу на навколишнє середовище це дуже потужний інструмент для громадськості в таких процесах: забруднювач не може ігнорувати пропозиції, які, відповідно до законодавства, було надано під час проведення процедури”, – розповідає Ірина Черниш, голова громадської організації SaveDnipro.
Єдине, що не вдалося реалізувати, — це впровадження очисних систем із сіро- та азотоочищення. Держава Україна, відповідно до європейської директиви, взяла на себе зобов’язання щодо скорочення викидів у рамках так званого Національного плану скорочення викидів.
“Але через високу вартість таких очисних систем (близько 1,1 млрд грн) компанії не поспішають впроваджувати їх, посилаючись на те, що українське законодавство до 2026 року дозволяє цього не робити”, – сказано в матеріалі.
Нагадаємо, українці зможуть поскаржитися на екологічні злочини в "Еко SOS".
