Дослідження Rystad Energy показали, що у всьому світі до 2025 кумулятивні глобальні витрати на послуги уловлювання та зберігання вуглецю (CCS) становитимуть складатимуть близько $52 млрд.
Протягом трьох років витрати сектору зростуть у чотири рази, повідомляє Rystad Energy.
Загальні витрати на оголошені комерційні проекти в 2022 році досягнуть $4,4 млрд, тоді як у 2021 вони склали $2,8 млрд. Очікується, що витрати зростуть майже втричі в 2023 році, перевищивши $11 млрд за рік. В 2024 і 2025 роках принесуть додаткові $18 млрд і $19 млрд відповідно, що приведе до 52 мільярдів доларів до середини десятиліття.
Ці підсумки включають лише анонсовані проекти, припускаючи, що всі проекти рухаються за планом, і не враховують пілотні або демонстраційні розробки.
Гроші будуть витрачені на широкий спектр послуг, пов’язаних із встановленням блоку уловлювання, транспортуванням CO2 та зберіганням. Європа та Північна Америка будуть стимулювати витрати, адже 63 з 84 оголошених комерційних проектів CCS, які почнуть працювати до 2025 року, будуть розташовані в цих регіонах.
"Технологія CCS розглядається як фундаментальний компонент соціальної декарбонізації, необхідної для успішного енергетичного переходу. Незважаючи на те, що ця технологія бере свій початок з 1970-х років, кількість повідомлень про проекти CCS зросла за останні два роки, і, як очікується, витрати сектору послуг у найближчі роки будуть дуже високими", – говорить старший аналітик Rystad Energy Лейн Манн Хансен.
Наразі в світі діють 56 комерційних проектів CCS, які щороку уловлюють 41 млн тонн СО2 в різних галузях промисловості.
Завдяки вже анансованим проєктам до 2025 року в світі працюватиме близько 140 заводів, які вловлюватимуть 150 млн тонн вуглецю на рік. Ці проекти наразі перебувають на різних стадіях розробки.
Майже дві третини загальних витрат на CCS становить оснащення об’єкта компонентом для уловлювання CO2 та обслуговування.
Транспортування, яке відбувається після вилучення CO2, потребуватиме закупівлі послуг на суму $8,5 млрд до 2025 року.
Вуглець можна комерційно транспортувати в газі та рідкому вигляді до зони зберігання за допомогою трубопроводів, вантажівок та кораблів. У межах кожного проекту та залежно від відстані транспортування та розташування цільового місця зберігання, спосіб транспортування може відрізнятися. Трубопроводи широко використовуються для транспортування CO2. Наразі існує 51 діючий наземний трубопроводів, 38 з яких розташовані в Північній Америці.
На даний момент берегове сховище є домінуючим способом зберігання, оскільки воно є дешевшим і менш складним. Проте в найближчі роки кількість офшорних сховищ, якими керує Європа, включаючи Нідерланди та Великобританію, буде зростати. Існує п’ять діючих морських трубопроводів, але їх кількість може збільшитися до 50, як тільки незавершені та заплановані проекти з офшорним сховищем стануть експлуатаційними.
Експерти вказують на потребу в додатковому капіталі, щоб прокласти необхідні підводні трубопроводи для транспортування CO2 до місця зберігання. Це призведе до зростання сегменту підводних трубопроводів, судноплавства та морського монтажу в найближчі роки. Вантажівки можна використовувати для транспортування невеликих кількостей CO2 і мати гнучкість для збору та доставки в декілька місць. Вантажівки широко використовуються в таких країнах, як Китай.
Третім і останнім кроком у більшості випадків є зберігання.
“Процес починається з визначення потенційного місця зберігання і супроводжується бурінням свердловин для нагнітальних та моніторингових цілей, а потім необхідними будуть відповідні бурові інструменти та трубні товари (OCTG). До 2025 року процес зберігання потребуватиме принаймні 9 мільярдів доларів США”, – пояснює Rystad Energy.
Більшість цих нових доповнень буде надходити з Європи та Північної Америки, на які припадає 85% покупок послуг, які очікуються до 2025 року. На європейський ринок припадатиме понад 50% покупок, незважаючи на майже таку ж кількість проектів у трубопровід як Північна Америка. Це пояснюється тим, що багато нових майбутніх проектів у Європі будуть зберігати CO2 на шельфі.
Морське зберігання є дорожчим, оскільки вимагає, наприклад, прокладання підводних трубопроводів для транспортування за допомогою суден-трубоукладачів, морських бурових установок, що працюють з більшими темпами для буріння нагнітальних свердловин, і це поєднується з більш високими темпами праці в регіоні.
Нагадаємо, Рада Європи зробила ще один крок до запровадження вуглецевого мита CBAM.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, глобальні викиди СО2, пов’язані з енергетикою, зросли до рекордного рівня.
