Внаслідок руйнування Ірпінської дамби, що відділяла річку Ірпінь від Київського водосховища, вода затопила заплаву на понад 20 кілометрів вгору за течією.
На мілководне плесо перетворилась площа у 2842 гектар, які були частково розорані та оброблені добривами, повідомляє Українська Природоохоронна Група – UNCG.
Гребля була зруйнована 26 лютого в районі с. Козаровичі.
Станом на 7 квітня 2022 року, через 40 днів від підриву греблі, підтоплення сягнуло околиць сіл Гута-Межигірська, Червоне, Мощун, Горенки й селища Гостомель, затопивши прибережжя висотою в 107 метрів над рівнем моря. Вода зупинилась в 1 км від адміністративної межі міста Києва й потенційно може піднятися вище.
Розлив Ірпеня допоміг вирішити проблему роздачі заплавних земель всупереч вимогам Водного кодексу України під забудову або оранку. Частина затоплених і вже розораних територій, вірогідно, ще з осені була оброблена органічними добривами. Нині вони розчинилися у воді.
Також частково затоплені окремі домогосподарства сіл Козаровичі й Демидів та хаотичні сміттєзвалища. Окрім того, підтоплені будівельні майданчики на заплаві Ірпеня. Це несе колосальний вплив на екологічний стан водойм, створюючи загрозу поширення інфекційних хвороб. Відбуватиметься це не одразу, через певний ланцюжок реакцій.
У випадку такого масштабного підтоплення на перше місце виходить наявність систем централізованого водопостачання і каналізації.
“Певно, що не всі власники затоплених помість мали змогу доєднатися до централізованих каналізаційних систем, дехто вирішив зекономити й користується вигрібними ямами”, – пише UNCG.
Змішання неочищених водостоків із водами річки Ірпінь та Київського водосховища запускає процес зараження води. Каталізатором виступає стоячий характер новоутвореного плеса. Підрахувати кількість вигрібних ям та колодязів, що потрапили в площу затоплення, практично неможливо.
Так само важко зробити однозначний висновок про небезпеку підтоплення автомобільної газозаправної станції у с Демидів, шиномонтажу та металобази.
Це перелік лише фактично заводнених об’єктів інфраструктури, а куди дійде вода з водосховища наразі невідомо.
Також занепокоєння викликають підтоплені танки та інша бойова техніка, адже місткість баків з пальним танків коливається від 500 до 1600 л, а мастильних баків – близько 100 л.
Мастила та дизельне пальне мають у своєму складі свинець та інші важкі метали, поліциклічні арени, що наявні в усіх важких викопних паливах та низку інших органічних й неорганічних сполук. Коли вони потрапляють на поверхню води то утворюють розводи, а потім плівки, що емульгуються й осідають на дно водойм. Потрапляння цих агломератів в організм риб веде до руйнації тканин зябер і кишечника, виділення слизу, порушення дихання, водного і сольового обміну. Звісно, вживання в господарстві такої води призводить і до дуже серйозних реакцій в людському організмі.
Очистити воду при цьому цілком реально. Але для цього потрібно як мінімум зробити лабораторний аналіз проб води, що зараз не на часі.
Наразі можна провести достатньо розгорнуту попередню оцінку щодо впливу таких значних змін ландшафту на популяції риб.
Відкриття та затоплення мілководної гирлової ділянки, з одного боку, є перспективним для нересту риб з водосховища. Так відбулося в минулому з гирлом р. Сули. Сулинська затока, утворена на місці підтопленого природного гирла, стала іхтіологічним заказником, а згодом – національним парком “Нижньосульський”. Це важливе місце для нересту риб Кременчуцького водосховища та гніздування багатьох водно-болотних птахів.
З іншого боку, зміна гідрологічних умов вплине на рибне населення як самого Ірпеня, так і Київського водосховища. В Ірпені присутні деякі реофільні види риб (такі, для яких важлива проточна вода). Найбільше їх не в зоні нинішнього затоплення, а вище за течією. Нині ж на затопленій частині вони не зможуть знайти потрібні їм річкові умови.
Крім того, до Ірпеня активніше просуватимуся мігранти з Київського водосховища, в тому числі й чужорідні (інвазивні) види. Таким чином, в Ірпені можуть з’явитися нові чужорідні види риб, що приплили з пониззя Дніпра каскадом водосховищ. Крім того, до Київського водосховища може потрапити певна кількість інвазивних видів, більш поширених в Ірпені (сонячний окунь, ротань-головешка тощо). Можливе й занесення нових видів, адже в басейні Ірпеня розташовано багато рибних господарств.
“Тож певний баланс, що склався для рибного населення як Ірпеня, так і Київського водосховища може бути втрачений”, – пояснює UNCG.
Аварія на греблі 26 лютого 2022 року, ймовірно, вже призвела, і ще призведе, до негативних наслідків.
“Екологічному фронту варто подбати про запобігання екоциду”, – йдеться у матеріалі.
Нагадаємо, у ДЕІ розповіли про екозлочини окупантів та зруйнували очисні споруди.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, під Запоріжжям зруйнувані очисні споруди і у Дніпро ллються нечистоти.
