В Європі сталеливарна промисловість зменшить прямі та непрямі викиди CO2 в галузі на третину, або на 81,5 мільйона тонн, завдяки 60 проєктам з декарбонізації, які заплановані на це десятиліття.
Капітальні витрати проєктів складатимуть €31 мільярд, а їх експлуатаційні витрати оцінюються в €55 мільярдів, повідомляє EUROMETAL.
Про це розповів Аксель Еггерт, генеральний директор сталеливарної асоціації Eurofer, на вебінарі Партнерства з чистої сталі.
Він пояснив, що в основі таких високих цін лежить невизначеність щодо цін на водень та зелену електроенергію.
Так тонна зеленої сталі спочатку могла б бути на 35-100% дорожчою, ніж її аналог із доменної печі, але з часом вона, як очікується, стане конкурентоспроможною.
Щоб стимулювати виробників сталі до декарбонізації сектору Eurofer пропонує створити провідні ринки “зеленої сталі” та використовувати контракти для покриття різниці та інші інструменти розподілу ризику. А запровадження стимулів для використання "зеленої" сталі в наступних секторах також стимулювало б галузь, адже кінцеві користувачі відчували б, що отримують бонус, коли вибирають "зелену сталь".
У створенні провідних ринків також значну роль можуть відігравати державні закупівлі та контракти, адже ця частка в загальних видатках ЄС складає 20%.
В матеріалі зазначили, що металургійним заводам необхідно прийняти інвестиційні рішення щодо проєктів з декарбонізації до кінця 2022 року, щоб досягти своїх цілей щодо викидів до 2030 року. Проте проєкти зазнають негативного впливу невизначеності через відсутність допомоги для переходу.
“Є багато програм для фінансування промислових проєктів, інновацій та важливих проєктів спільного європейського інтересу, але, хоча Партнерство з чистої сталі вже працює добре, інші схеми залишаються недостатньо фінансованими, або затвердження проєктів відбувається повільно або із затримкою”, – сказав Егерт.
Також декарбонізацію стримує невизначеність щодо доступу до енергії за конкурентоспроможною ціною, зокрема на електроенергію та водню. Щоб металургійна промисловість ЄС досягла вуглецевої нейтральності до 2050 року, їй знадобиться 400 ТВт-год/рік електроенергії, 230 ТВт-год/рік з яких буде використано на виробництво 5,5 мільйонів тонн водню.
Еггерт пояснив, що 400 ТВт-год/рік в сім разів більше, ніж те, що сьогодні металургійна промисловість купує з мережі, але найближчим часом це буде вимогою лише одного сектору, яка буде конкурувати за декарбонізовану електроенергію з багатьма іншими.
"Це величезні суми, а інфраструктура сьогодні взагалі недоступна, що є проблемою для компаній при прийнятті інвестиційних рішень", – сказав він.
Побудова необхідної інфраструктури стає ще важливішою на тлі російсько-української війни, оскільки Європа може не розраховувати на достатнє постачання природного газу.
"Ми думали, що зможемо використовувати природний газ, щоб допомогти зменшити вуглецевий слід доменних печей, принаймні до 2030 року або пізніше, поки водень не почне все більше і більше входити на сталеплавильні заводи, але водень нам знадобиться, ймовірно, набагато раніше", – сказав Егерт.
Доменні установки виробляють власну електроенергію з відхідних газів, але цього не буде в майбутньому, враховуючи потреби водню в тих же газах, а це означає, що заводи будуть отримувати більше електроенергії з мережі, що також вимагає великих інфраструктурних заходів.
Металургійна промисловість ЄС викидає 0,2 гігатонни CO2, що складає 6% в Європі, або 25% від загальної кількості промислових викидів. Більшість із них зосереджена на 20 ділянках, здебільшого на тих, що обладнані доменними печами, на які припадає 5% викидів CO2 Євросоюзу.
Скорочення викидів на 30% до 2030 року
Металургійна промисловість ЄС разом взяла на себе зобов’язання скоротити викиди на 30% до 2030 року з рівня 2021 року і шукає для цього максимально економічно ефективні способи.
Eurofer закликає до безкоштовного розподілення дозволів на викиди CO2 на основі контрольних показників викидів парникових газів, компенсацію непрямих витрат та додаткове коригування вуглецю як елементи, які допоможуть пройти перехід. Асоціація оцінює дефіцит безкоштовних викидів на металургійних підприємствах ЄС у €3,5 мільярда на рік, очікуючи, що до 2030 року він зросте до €13,8 мільярдів на рік.
Очікується, що парламент ЄС незабаром проголосує за свої пропозиції.
Нагадаємо, Eurofer розкритикувала намір Європарламенту змінити систему торгівлі викидами.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, трансатлантичне партнерство, завдяки колективній ринковій владі та регуляторному впливу, може стимулювати зменшення викидів металургійного сектору.
