Сектор виробництва електротранспорту в Україні має міцний виробничий фундамент і вже до 2027 року здатна збільшити обсяги на 15%. Потенційно країна може впевнено вийти на ринки Азії та Африки, однак для цього потрібен суттєвий перегляд форм державної та муніципальної підтримки.
Про це повідомляє медіа "Центр транспортних стратегій" з посиланням на виступ експерта Berlin Economics Їгіта Тахмісоглу.
Ґрунтовна промислова база
Індустрія виробництва електротранспорту в Україні має якісну й доволі розвинену базу, яку треба лише вдосконалити. Зокрема йдеться про вже наявні виробничі потужності для електробусів, трамваїв і тролейбусів.
На думку експерта, у разі запуску раціональних програм, Україна може посилити ланцюг доданої вартості та об’єднати довкола оновленої галузі кваліфікованих спеціалістів.
Окремими факторами, які потенційно можуть стимулювати розвиток електросегменту, можуть стати задоволення потреб внутрішнього ринку електротранспорту, а також модернізація громадського транспорту.
"Ми бачимо сильну виробничу базу, яка зароджується, в сегменті електробусів. Також можемо використати знання та можливості з виробництва дизельних автобусів і перемістити ці ресурси на виробництво електробусів і досягнути конкурентоспроможного рівня", — наголосив експерт.
Наприклад, внутрішнє виробництво трамваїв має локалізацію в межах 48-95%. Якщо розвивати цей напрям, можна не лише оновити муніципальний автопарк, а й вийти на європейський ринок. Водночас, конкурентним може стати й виробництво запчастин і компонентів.
Ключові перешкоди
Експерт також сформулював кілька фундаментальних перепон, які не дають українському виробництву електротранспорту масштабуватися та вийти на зовнішній ринок. Серед них:
- відсутність стабільної державної підтримки. Галузь звикла розраховувати на іноземних інвесторів, а у сегменті виробництва акумуляторів фінансування навіть скорочується;
- відсутність загальної політики розвитку сектору електричного громадського транспорту. Закупівля нових трамваїв і тролейбусів не дає бажаного ефекту, якщо й надалі використовувати застарілу інфраструктуру;
- залежність від зовнішнього капіталу. Дослідження засвідчило, що практично всі міста в Україні у питанні оновлення громадського електротранспорту очікують на іноземні інвестиції. Проте це доволі тривалий процес, який не дає муніципалітетам необхідної мобільності в ухваленні рішень;
- сертифікація продукції. Ця процедура водночас дорога та тривала, яка потребує понад 1 млн євро та до двох років тестувань. Держава взагалі не фінансує цей напрям, через що вітчизняні виробники повністю втрачають конкурентоспроможність. Натомість, у Європі мають переваги в наданні послуг з обслуговування електротранспорту на 7-8 років.
ЕкоПолітика раніше повідомляла, що одна з українських компаній планує розпочати локальне виробництво електричних вантажівок. Для реалізації проєкту збираються залучити інвестиції на суму $750 тис.
Водночас у країні продовжують падати обсяги купівлі електромобілів. Найбільший перелом спостерігався у січні 2026 року, коли порівняно із груднем 2025-го імпорт електрокарів скоротився у 14 разів. Це передусім пов’язано з тим, що влада знову зробила обов’язковою сплату ПДВ під час розмитнення авто.
