У Європі в останні роки відбувається посилена декарбонізація промисловості. Раніше багато зусиль було спрямовано на використання водню у виробництві. Тепер великі теплові насоси очолили список ініціатив, що спрямовані на зниження викидів від опалення.
Про це йдеться у аналітичному матеріалі Euractiv.
За принципом роботи вони схожі на звичайні теплові насоси для будинків або квартир, які використовують електроенергію для підсилення тепла навколишнього середовища з повітря, ґрунту або води. Але на відміну від побутових моделей, промислові насоси у сотні разів потужніші, коштують мільйони євро і можуть виробляти тепло з температурою до 200 °C – за умови використання відповідного джерела тепла.
Промисловий сектор є одним з найбільших споживачів енергії. Значна частина цього попиту припадає на температури нижче 200°C і зазвичай використовується у виробництві пари для хімічної промисловості, або для процесу сушіння паперу.
Італійський постачальник Turboden встановив тепловий насос потужністю 12 МВт для виробника целюлози та паперу у Фінляндії. Завданням цього насоса є підвищення температури викидів з заводу зі 100°C до 170°C.
У Брюселі зосереджувались на декарбонізації промисловості за допомогою використання водню. Ця технологія значно краще підходить для отримання високих температур, необхідних для забезпечення 63% промислового теплопостачання.
На жаль, промислові та побутові теплові насоси не отримали такої ж уваги. Європейська комісія у грудні минулого року відклала пропозиції щодо прискорення використання теплових насосів.
"Великим тепловим насосам все ще важко з економічної точки зору", — заявив голова дослідницького центру чистої енергії Regulatory Assistance Project (RAP) у Європі Ян Розенов.
Він пояснив їх неуспішність двома факторами: "Низькі ціни на газ і високі капітальні витрати".
Хоча великі теплові насоси можуть бути дешевшими в експлуатації, ніж генерація тепла з викопного палива. Але початкові інвестиційні витрати, як правило, вищі.
За словами Паоло Бертуцці, крім промислових процесів, інтерес до декарбонізованого тепла стимулюють ще два ключових сектори:
- Централізоване опалення житлових районів. Компанія MAN будує масштабний проєкт потужністю 50 МВт, який забезпечуватиме опаленням 25 000 будинків у данському місті Есб’єрзі. Проєкт використовуватиме морську воду як місцеве джерело тепла, підвищуючи температуру перед тим, як подавати гарячу воду до будинків.
- Уловлювання вуглецю, для якого потрібне екологічне тепло. Проєкти із захоплення вуглецю ще не реалізовані масштабно, але зрештою теплові насоси вироблятимуть пару, необхідну для активації критично важливих хімікатів.
"Я не знаю, чи 2024 рік стане роком запуску ринку великих теплових насосів, але тендери вже точно є. Наразі основними клієнтами є комунальні служби, які мають змогу витрачати кошти з європейського фонду відновлення", – говорить Бертуцці.
Те, що колись було нішевим інтересом, тепер стає масовим бізнесом. Попри наявні перешкоди, майбутнє великих теплових насосів виглядає перспективним.
Як раніше писала Екополітика, Єврокомісія схвалила державну допомогу на €6,9 мільярда для 33 проєктів водневої інфраструктури Hy2Infra у семи країнах блоку, який став третім важливим проєктом спільного європейського інтересу (IPCEI).
