В Україні понад 90% побутових відходів захоронюють на полігонах і лише 3,2% переробляється, що не співпадає з європейськими стандартами. Так у країнах ЄС управління відходами включає запобігання утворенню сміття, повторне використання, ресайклінг та розширену відповідальність виробника. У 2021 рік в Україні утворилося понад 10 млн тонн побутових відходів, а на одну людину в середньому припадає 300 кг сміття, що може спричинити масштабну екологічну катастрофу.
Про європейські практики та українські реалії в сфері поводження з відходами читайте далі в матеріалі ЕкоПолітики.
Окрім побутових відходів загрозу несуть і відходи, що утворилися під час війни, адже багато підприємств постраждали, логістичні зв’язки порушено, зруйновано житлові будинки, об’єкти інфраструктури, підприємства, автомобілі, а під завалами знаходяться електронні та електричні прилади, небезпечні відходи, побутова хімія.
Хоча остаточні обсяги відходів від руйнації в Україні наразі невідомі, експерти наголошують, що вони колосальні. Так лише на Київщині зруйновано понад 4000 приватних та багатоповерхових житлових будинків.
Ситуацію з відходами може покращити сміттєва реформа, в рамах закону “Про управління відходами”, який Верховна Рада ухвалила 20 червня 2022 року.
Як ЄС “бореться” зі сміттям
В Євросоюзі діють складні висококомплексні практики, які охоплюють інфраструктурні, управлінські, фінансові і соціокультурні компоненти.
В основі системи знаходиться ієрархія управління відходами, яка має структури перевернутої піраміди, пріорітетом якої є попередження їх утворення.
Наразі в ЄС вже працюють три основні принципи кругової економіки, а саме:
- Reduce(скорочення використання ресурсів і перевага відновлюваним матеріалам);
- Reuse (ефективне й повторне використання продуктів);
- Recycle (відновлення продуктів й відходів для подальшого використання).
Вони є основою кругової економіки в ЄС, а їх впровадження в Україні стимулюватиме створення нових робочих місць та залучення значних інвестицій та європейських технологій у ці сфери.
В кожній з країн ЄС діють свої програми щодо запобігання утворення сміття, що орієнтовані на домогосподарства, муніципалітети, сільське господарство, добувну промисловість. Більшість стосується харчових відходів, упаковки, батарейок тощо.
Великобританія реалізує перехід на біорозкладні упаковочні матеріали, до якого залучені усі великі торгівельні мережі. В Бельгії працюють центри повторного використання, які збирають, сортують, ремонтують і знову продають вживані речі, зокрема одяг та побутову техніку.
Наступна позиція в ієрархії управління відходами – повторне використання. Продукти та компоненти, які не стали відходами, знову використовують для тієї ж мети, з якою вони створені, зокрема автозапчастини, меблі, побутова техніка, комп’ютери, одяг тощо. Для збору усіх цих предметів створюють спеціальні центри, де їх оновлюють і дають нове життя. Наприклад в Угорщині практикують повторне використання будматеріалів та обмін ними між будівельними фірмами.
У Скандинавських країнах ресайклінгу (переробка відходів на інші продукти) піддається майже половина відходів, у Німеччині – дві третини, у Франції – більше 40%, і цей показник планують збільшувати.
У Швеції функціонують “ресайклінгові центри”, які приймають об’ємні та небезпечні відходи та близько 6 тисяч “ресайклінгових станцій”, що спеціалізуються на переробці упаковки.
У Німеччині 68% паперу, 94% скла та 45% сталі виробляється завдяки вторинній переробці матеріалів. Лише завдяки ресайклінгу пластикових пляшок заощаджується стільки енергії, що еквівалентно потребам Берліну на 130 днів.
Необхідною складовою ресайклінгу є сортування сміття. Мешканці розділяють свої відходи на фракції: скло, папір, метал, пластик та органіку для компостування.
В Італії реалізується програма "Домашнє компостування", в рамах якої домогосподарства забезпечують спеціальним обладнанням, а якість контролюють ековолонтери. Цей проєкт також дозволяє заощаджувати на вивозі сміття.
Інші відходи потрапляють на сміттєспалювальні заводи, які працюють за принципом "відходи – в енергію", що забезпечують мільйони людей теплом і світлом.
Так в країнах Скандинавії спалюють майже 60% сміття, а Швеція щорічно імпортує 1,5 млн тонн сміття, адже місцевої сировини не вистачає.
Захороненню у спеціально обладнаних місцях підлягає лише невелика частина відходів. Політика ЄС спрямована на мінімізацію цієї частки, а також на закриття полігонів на певному етапі та подальше відновлення екосистеми.
Так у Швеції захороненню підлягає лише 0,4% відходів, у Фінляндії – 1%, у Данії – 0,9%.
Важливим елементом комплексної системи управління відходами в ЄС є розширена відповідальність виробника (РВВ), яка переносить відповідальність за її збір та утилізацію на виробників, імпортерів і дистриб’юторів товарів
В Австрії РВВ охоплює не лише упаковку, але й вживані авто, батарейки та відходи електрообладнання, що забезпечує збір та переробку 90% упаковок та роботу 1200 центрів переробки.
Виробники можуть або самостійно налаштувати власний збір відходів упаковки або ж підписати договір з компанією, яка візьме це на себе. Такі компанії співпрацюють з муніципалітетами, використовуючи їхню інфраструктуру (сміттєві контейнери, муніципальні центри збору відходів, сортувальні станції).
На порушників очікують жорсткі штрафи, що дозволяє системі управління відходами ефективно функціонувати. Наприклад, у Німеччині доведеться заплатити €120 за викинутий недопалок та €25 тисяч за незаконне захоронення будівельного сміття.
Окрім того, інфраструктури з сортування та переробки відходів активно розбудовується, адже система не зможе функціонувати, якщо бракуватиме сміттєспалювальних заводів, сортувальних станцій і точок роздільного збору сміття.
Ситуація з відходами в Україні подібна до досвіду Польщі у 1998 році, коли на полігони потрапляло близько 98%. Наразі ресайклінг та спалювання охоплюють 58% від загальних обсягів сміття.
В рамках Зеленого Курсу кругова економіка та підхід до повторного використання і відновлення ресурсів є не менш важливим для досягнення цілі кліматичної нейтральності у 2050 році, ніж декарбонізація і відновлювальна енергетика.
Для фінансування заходів Зеленої Угоди ЄС мобілізує щонайменше €1 трлн інвестицій протягом 10 років (25% всього фінансування ЄС).
Що змінить 2207-1Д
Рамковий законопроєкт створить підґрунтя для запровадження РВВ, адже Україна єдина країна в Європі де ця практика відсутня.
РВВ планують встановити для відходів упаковки, батарей та акумуляторів, електричного та електронного обладнання, шин, мастила, відпрацьованих транспортних засобів тощо.
Також законопроєкт розблокує дозвільну систему, адже в Україні з 2014 року не видаються дозволи на операції з відходами.
Закон запровадить планування управління відходами на національному, регіональному та місцевому рівнях, адже саме місцеве самоврядування є замовниками та контролерами процесу управління відходами. Окрім того, буде створено "блокчейн" для відходів, щоб прослідкувати, хто і скільки генерує, перевозить, переробляє та захоронює сміття.
Також ця система з часом позбавить Україну стихійних сміттєзвалищ, адже безхазяйного сміття не буде існувати і можна буде простежити всі ланцюжки від утворення до переробки. У 2021 році таких звалищ виявили 22,6 тисяч.
Інформаційна система забезпечить посилення контролю за небезпечними відходами, які генеруються в країні або завозяться з-за кордону.
Сьогодні в Україні немає жодного полігону для розміщення відходів, який би відповідав європейським вимогам для захоронення відходів, а із 6 000 існуючих полігонів і звалищ обладнання для дегазації є лише на 26 полігонах, установки для очистки фільтрату – лише на двох. Більшість полігонів експлуатуються понаднормово з численними порушеннями природоохоронного законодавства.
Законопроєкт створює умови для закриття та рекультивації небезпечних сміттєзвалищ та полігонів і передбачає можливості залучення міжнародного фінансування.
Рамковий законопроєкт № 2207-1-д враховує Директиви ЄС, які допомогли Європі позбутися тих самих проблем, з якими наразі стикається Україна в сфері відходів.
Також ефективність сміттєвої реформи вплине на ймовірне членство України в ЄС.
Нагадаємо, екоактивісти пояснили, чому новий закон про відходи нині на часі.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, на Грибовицькому полігоні рекультивація перетворює звалище на екологічно безпечний об'єкт.
