Перспективи водневої економіки для України. Частина друга shutterstock

Перспективи водневої економіки для України. Частина друга

Аркадій Поляк

Для процесу виробництва водню знадобиться дуже багато води, а в країні вже через кілька років прогнозують її дефіцит

ЕкоПолітика продовжує знайомити своїх читачів з перспективами розвитку водневої економіки в Україні. У другій частині ви дізнаєтеся: чи є можливість транспортування водню по існуючих магістральних трубопроводах, які перспективи його видобутку і зберігання в нашій країні і чи готові ми до запуску масштабного видобутку водню?

Першу частину матеріалу можна прочитати за посиланням.

Що з магістральними газопроводами?

Якщо розподільні газові мережі у нас досліджуються, на предмет транспортування суміші водню і природного газу, то експериментальних робіт по магістральних газопроводах поки немає.

Директор "Нафтогазбудінформатика" Леонід Уніговський визнає: "У цілому, в порівнянні з низкою європейських країн, є відставання по вивченню можливостей прокачування суміші водню і природного газу по магістральних газопроводах. Тут немає навіть початку руху. Теоретично — все добре, проведено вивчення проблеми, навіть є техзавдання, що потрібно зробити першочергово, але практичних результатів — немає".

Але ж можна ж зацікавити Росію використовувати магістральні трубопроводи України після 2024 року. Наприклад, природний газ буде йти з Росії в Європу, а в Україні можна вводити водень. Так, рішення складне, адже технологічний процес потрібно проводити під великим тиском.

Консорціум українських вчених готовий проводити експерименти з магістральними трубами, вони навіть підготували відповідне звернення до Міністерства енергетики. Тепер відповідь — за оператором ГТС.

Можливо, є надія на оператора ГТС Італії — SNAM, лідера в питаннях вивчення транспорту суміші водню і природного газу — і магістральними та газорозподільними мережами. У червні планується зустріч їхніх представників з керівництвом Міністерства енергетики. Україна дуже сподівається на спільний проєкт.

Устаткування для виробництва водню

І ще одне важливе питання. Чи зможе Україна виробляти обладнання для водневих технологій. Ось, наприклад, електролізери, чи зможемо ми їх конструювати?

На думку Олександра Рєпкіна: "Ми робимо все можливе, щоб в Україні з'явився цей виробник. В рамках Асоціації ми хочемо приєднати німецький концерн — Тіссен Груп. Там є цілий підрозділ з реалізації інновацій".

Вся справа в тому, що розробляти електролізери невеликої потужності Україні під силу, а ось працювати з гігаватного потужностями ми поки не можемо.

А таке обладнання необхідно! Так, "Метінвест" вже оголосив про проєкт в Маріуполі — там будуть використовувати електролізер для виробництва водню в процесі виплавки сталі. До проєкту планують залучити німецьких фахівців.

shutterstock

Джерело: shutterstock

Видобуток і зберігання водню

Однак, якщо в технологічному плані для країни виробляти водень складно, тобто ще одна надія: водень можна добувати!

Глава Водневої Асоціації України Олександр Рєпкін позитивний у цьому плані:

"У нас є патент. Зараз вивчаємо окремі поля, свердловини зроблені ще з часів СРСР. Окремі свердловини мають в своїх характеристиках до 26% вмісту водню".

І тут потрібно відзначити, що вже є карта водневих родовищ. Це — нафтогазоносні поля — Сумська область, Полтавська, Західна Україна.

З ним погоджується і Уніговський: "Є оцінка Інституту геології, що така можливість є. Видобувати водень в Україні можливо. Теоретично він є в газонафтонасосних полях і на підошві Чорного моря. Геологи зверталися в Міненерго за державною підтримкою, але відгуку немає".

На сьогоднішній день справжня terra incognita для України — це зберігання водню.

Поки у світі проводять експерименти зі створення наземних і підземних сховищ, перевіряють надійність соляних каверн, нагнітають водень в порожнині, де раніше був природний газ, ущільнюють стінки, шукають можливості утилізації СО2 — у нас в цьому плані абсолютна тиша.

Тобто жодних експериментальних робіт в Україні щодо зберігання водню не проводять.

shutterstock

Джерело: shutterstock

Що далі?

Так, воднева економіка — це, безумовно, світовий хіт, але Україна поки далеко ще не в авангарді цього руху.

"Шлях розвитку водневої економіки — це нелегкий і непростий шлях! Розумієте, ККД при перетворенні електричної енергії в водень — 60-75%, тобто ми витрачаємо енергії більше, ніж отримуємо. Це — витратна річ! Ми природу не змінимо!" — вважає Уніговський.

Додамо до цього, що для процесу виробництва водню знадобиться дуже багато води, причому, належної якості, а в країні вже через кілька років прогнозують її дефіцит.

"Сказати, що я на 100% вірю тільки в майбутнє водню — такого відчуття немає. Можливо, з'являться і інші альтернативи. Але, водень — це реально, і іншої перспективи поки що немає", — додає вчений.

А поки Українська Воднева Асоціація, разом з партнерами підготувала Білу книгу вітроенергетики. Досконало вивчила роль офшорних вітроелектростанцій у виробництві електроенергії і водню.

"Але хоч би хтось відгукнувся з держорганів на нашу працю!" — нарікає Репкін.

На жаль, запрягає Україна дуже довго…

Читайте також
Чи зможе Україна стати Клондайком "зеленого" водню для ЄС? Пояснюємо простою мовою
Чи зможе Україна стати Клондайком "зеленого" водню для ЄС? Пояснюємо простою мовою

За оцінками влади, до 2035 року Україна зможе виготовити 5 млрд кубічних метрів "зеленого" водню

Вчені повідомили, скільки «зеленого» водню потребує планета
Вчені повідомили, скільки «зеленого» водню потребує планета

За даними фахівців, 25% цього палива використовуватимуть на тих самих промислових об'єктах, де його виробляють, а решту продаватимуть на світовому ринку

У Рівненській області 166-метрові вітряки вироблятимуть водень 
У Рівненській області 166-метрові вітряки вироблятимуть водень 

Його згодом будуть використовувати для виробництва аміаку

У Глазго збудують найбільший у Британії завод із виробництва "зеленого" водню
У Глазго збудують найбільший у Британії завод із виробництва "зеленого" водню

Використовуватимуть сонячні станції, вітроелектростанції та СНЕ