ЕкоПолітика продовжує знайомити своїх читачів з перспективами розвитку водневої економіки в Україні. У другій частині ви дізнаєтеся: чи є можливість транспортування водню по існуючих магістральних трубопроводах, які перспективи його видобутку і зберігання в нашій країні і чи готові ми до запуску масштабного видобутку водню?
Першу частину матеріалу можна прочитати за посиланням.
Що з магістральними газопроводами?
Якщо розподільні газові мережі у нас досліджуються, на предмет транспортування суміші водню і природного газу, то експериментальних робіт по магістральних газопроводах поки немає.
Директор "Нафтогазбудінформатика" Леонід Уніговський визнає: "У цілому, в порівнянні з низкою європейських країн, є відставання по вивченню можливостей прокачування суміші водню і природного газу по магістральних газопроводах. Тут немає навіть початку руху. Теоретично — все добре, проведено вивчення проблеми, навіть є техзавдання, що потрібно зробити першочергово, але практичних результатів — немає".
Але ж можна ж зацікавити Росію використовувати магістральні трубопроводи України після 2024 року. Наприклад, природний газ буде йти з Росії в Європу, а в Україні можна вводити водень. Так, рішення складне, адже технологічний процес потрібно проводити під великим тиском.
Консорціум українських вчених готовий проводити експерименти з магістральними трубами, вони навіть підготували відповідне звернення до Міністерства енергетики. Тепер відповідь — за оператором ГТС.
Можливо, є надія на оператора ГТС Італії — SNAM, лідера в питаннях вивчення транспорту суміші водню і природного газу — і магістральними та газорозподільними мережами. У червні планується зустріч їхніх представників з керівництвом Міністерства енергетики. Україна дуже сподівається на спільний проєкт.
Устаткування для виробництва водню
І ще одне важливе питання. Чи зможе Україна виробляти обладнання для водневих технологій. Ось, наприклад, електролізери, чи зможемо ми їх конструювати?
На думку Олександра Рєпкіна: "Ми робимо все можливе, щоб в Україні з'явився цей виробник. В рамках Асоціації ми хочемо приєднати німецький концерн — Тіссен Груп. Там є цілий підрозділ з реалізації інновацій".
Вся справа в тому, що розробляти електролізери невеликої потужності Україні під силу, а ось працювати з гігаватного потужностями ми поки не можемо.
А таке обладнання необхідно! Так, "Метінвест" вже оголосив про проєкт в Маріуполі — там будуть використовувати електролізер для виробництва водню в процесі виплавки сталі. До проєкту планують залучити німецьких фахівців.
Джерело: shutterstock
Видобуток і зберігання водню
Однак, якщо в технологічному плані для країни виробляти водень складно, тобто ще одна надія: водень можна добувати!
Глава Водневої Асоціації України Олександр Рєпкін позитивний у цьому плані:
"У нас є патент. Зараз вивчаємо окремі поля, свердловини зроблені ще з часів СРСР. Окремі свердловини мають в своїх характеристиках до 26% вмісту водню".
І тут потрібно відзначити, що вже є карта водневих родовищ. Це — нафтогазоносні поля — Сумська область, Полтавська, Західна Україна.
З ним погоджується і Уніговський: "Є оцінка Інституту геології, що така можливість є. Видобувати водень в Україні можливо. Теоретично він є в газонафтонасосних полях і на підошві Чорного моря. Геологи зверталися в Міненерго за державною підтримкою, але відгуку немає".
На сьогоднішній день справжня terra incognita для України — це зберігання водню.
Поки у світі проводять експерименти зі створення наземних і підземних сховищ, перевіряють надійність соляних каверн, нагнітають водень в порожнині, де раніше був природний газ, ущільнюють стінки, шукають можливості утилізації СО2 — у нас в цьому плані абсолютна тиша.
Тобто жодних експериментальних робіт в Україні щодо зберігання водню не проводять.
Джерело: shutterstock
Що далі?
Так, воднева економіка — це, безумовно, світовий хіт, але Україна поки далеко ще не в авангарді цього руху.
"Шлях розвитку водневої економіки — це нелегкий і непростий шлях! Розумієте, ККД при перетворенні електричної енергії в водень — 60-75%, тобто ми витрачаємо енергії більше, ніж отримуємо. Це — витратна річ! Ми природу не змінимо!" — вважає Уніговський.
Додамо до цього, що для процесу виробництва водню знадобиться дуже багато води, причому, належної якості, а в країні вже через кілька років прогнозують її дефіцит.
"Сказати, що я на 100% вірю тільки в майбутнє водню — такого відчуття немає. Можливо, з'являться і інші альтернативи. Але, водень — це реально, і іншої перспективи поки що немає", — додає вчений.
А поки Українська Воднева Асоціація, разом з партнерами підготувала Білу книгу вітроенергетики. Досконало вивчила роль офшорних вітроелектростанцій у виробництві електроенергії і водню.
"Але хоч би хтось відгукнувся з держорганів на нашу працю!" — нарікає Репкін.
На жаль, запрягає Україна дуже довго…
