11 травня Європейська комісія винесла на громадське обговорення оновлені контрольні показники (бенчмарки) Системи торгівлі квотами на викиди Європейського Союзу EU ETS, які застосовуватимуть у 2026-2030 роках. Стейкхолдери з нетерпінням очікували на ці цифри, оскільки вони, зокрема, впливатимуть на розподіл безкоштовних квот і вартість сертифікатів CBAM.
ЕкоПолітика зібрала думки фахівців щодо цієї пропозиції Єврокомісії.
Чому до бенчмарків прикуто стільки уваги
Бенчмарк — це еталонний рівень викидів для певного продукту або процесу. Наприклад, для виробництва 1 тонни сталі, 1 МВт·год електроенергії, 1 тонни цементу тощо.
Компанії, які працюють ефективніше за бенчмарк, отримують більше вигоди, оскільки їм вистачає безкоштовних квот, тож вони можуть навіть продати надлишок. Ті, хто викидає більше CO₂, вимушені купувати додаткові дозволи й інвестувати в модернізацію.
Бенчмарки визначають, скільки безкоштовних квот на викиди CO₂ отримують компанії у межах ETS. Вони також безпосередньо впливають на "коригування безкоштовного розподілу" для товарів, які підпадають під CBAM.
Ці контрольні показники EU ETS зазвичай базуються на показниках викидів 10% найбільш ефективних устаткувань у ЄС. Навіть невеликі зміни можуть істотно вплинути на фінансові ризики, пов’язані з викидами вуглецю.
Що пропонують посадовці ЄС
Оприлюднений для обговорення проєкт регламенту передбачає коригування розрахунків, що впливають на рівні еталонних показників:
-
Переважна більшість еталонних показників зазнала значного зниження — приблизно на 34%. Ці ж контрольні показники будуть прийняті для використання в британській системі торгівлі викидами (UK ETS) і визначатимуть обсяги безкоштовного розподілу квот у період з 2028-го по 2030 рік.
-
Запропоновані орієнтири базуються на показниках викидів 10% найкращих устаткувань у 2021-му та 2022 роках.
-
Новий коридор скорочення (мінімум 6% і максимум 50%), що застосовується до 20-річного періоду.
-
Додано непрямі викиди від електроенергії до 14 еталонних показників для продуктів.
-
Загалом вищі еталонні показники утримують кількість безкоштовних квот на рівні приблизно 75% від викидів промисловості, що знизить витрати на вуглець приблизно на €4 млрд у період 2026-2030 років.
Джерело: CO2 IQ, LinkedIn
Таймлайн
-
До 8 червня проєкт регламенту відкрито для коментарів.
-
До кінця червня еталонні показники мають бути ухвалені та набудуть чинності з 2026 року.
-
У липні відбудеться перегляд EU ETS із пропозицією щодо резервних еталонних показників для конкретних секторів.
Думки експертів
Оприлюднення нових бенчмарків EU ETS спричинило активну дискусію серед аналітиків, учасників ринку й експертів із кліматичної політики. Хоча більшість фахівців визнають необхідність адаптації системи до нових економічних реалій, оцінки запропонованих змін суттєво різняться — від підтримки більш гнучкого підходу до застережень щодо ризику послаблення самого механізму ETS.
Обережність і поміркований підхід
Головний аналітик компанії Veyt Маркус Фердинанд вважає, що дискусія навколо нових параметрів ETS повинна починатися не з механічного перерозподілу квот, а з визначення загального "вуглецевого бюджету", який відповідатиме кліматичним цілям Євросоюзу до 2040 року. На його думку, ринок потребує чіткої та послідовної логіки: спочатку має бути визначено прийнятний обсяг викидів, а вже потім — роль міжнародних квот, механізмів гнучкості та резервів стабільності.
Експерт зауважує, що в умовах поступового скорочення ринку Резерв стабільності ринку (MSR) дедалі більше перетворюється не лише на інструмент стабілізації, а й на механізм підтримки ліквідності. Тому, на його думку, ЄС має обережніше підходити до змін у системі та уникати ситуативних рішень, які можуть підірвати довіру інвесторів.
"Метою має бути не переробка ETS, а оснащення чинної системи послідовною логікою обмеження викидів та надійними інструментами гнучкості", — наголошує експерт.
Схожої думки дотримується і генеральний директор польського Національного центру управління викидами Роберт Єшке. Він вважає, що Європа входить у новий етап кліматичної політики, де головним викликом стає вже не технічне налаштування окремих параметрів ETS, а управління декарбонізацією в умовах економічного та геополітичного тиску.
За словами фахівця, дискусії навколо ETS, CBAM, MSR і декарбонізації промисловості дедалі частіше зводяться до одного фундаментального питання: чи здатна Європа вибудувати кліматичну систему, яка одночасно буде екологічно амбітною, економічно життєздатною та політично стійкою.
Експерт порівнює нинішню ситуацію з перегонами "Формули-1" гірською дорогою. Якщо раніше ЄС концентрувався переважно на "потужності двигуна" — посиленні дефіциту квот і підвищенні ціни на викиди, то тепер не менш важливими стають "кермування" й політична легітимність кліматичного переходу.
Прагматичне ставлення
Водночас частина експертів сприймає нові бенчмарки як ознаку більш прагматичного підходу Єврокомісії до промислової політики. Спеціаліст зі сталого розвитку компанії Dormakaba Георгій Гушлеков звертає увагу, що врахування непрямих викидів під час розрахунку безкоштовних квот може суттєво знизити витрати енергоємних галузей — зокрема металургії, цементної та хімічної промисловості.
На його думку, це відображає глибшу дилему європейської кліматичної політики: як поєднати амбітні цілі декарбонізації із необхідністю зберегти конкурентоспроможність промисловості в умовах високих цін на енергію та слабкого економічного зростання.
Фахівець застерігає, що додаткова гнучкість у системі може мати подвійний ефект. З одного боку, нижчі вуглецеві витрати здатні полегшити фінансовий тиск на підприємства та дати їм час для модернізації. З іншого ж, надмірне пом’якшення ETS ризикує послабити інвестиційний сигнал для розвитку низьковуглецевих технологій.
"Конкурентоспроможність і декарбонізація не повинні розглядатися як суперечливі цілі", — зазначає він.
Радикальні пропозиції
Особливо гостро проти потенційного послаблення ETS виступають екологічні аналітичні центри. У своєму дослідженні Öko-Institut попереджає, що дискусія про нестачу квот і ліквідність ринку може призвести до надмірного збільшення пропозиції дозволів на викиди.
Аналітики інституту вважають, що навіть за чинних правил система вже матиме достатню кількість дозволів для досягнення кліматичних цілей ЄС до 2040 року. Якщо ж Євросоюз додатково пом’якшить лінійний коефіцієнт скорочення (LRF) або послабить механізми MSR, це може призвести до структурного профіциту квот.
На думку авторів дослідження, такий сценарій становить серйозний ризик для самої логіки ETS, оскільки надлишок квот послаблює ціновий сигнал CO₂ та знижує стимули до інвестицій у декарбонізацію.
Ще на жорсткішій позиції стоїть міжнародна організація Carbon Market Watch у своєму звіті "Не варто зв’язуватися з ETS" ("Don’t mess with the ETS"). Вона прямо критикує спроби збільшити обсяги безкоштовних квот або обмежити вартість викидів, називаючи це загрозою для екологічної ефективності системи.
На думку авторів звіту, ETS уже довів свою ефективність як інструмент скорочення викидів, тож тепер має залишатися жорстким механізмом стимулювання промислової трансформації. Carbon Market Watch виступає за швидше згортання безкоштовного розподілу квот, посилення ролі CBAM і збереження сильної системи Резерву стабільності ринку.
Організація також наголошує, що ETS має бути не лише кліматичним, а й промисловим інструментом — стимулювати електрифікацію, розвиток clean-tech та інвестиції у низьковуглецеве виробництво.
Отже, дискусія навколо нових бенчмарків EU ETS фактично виходить далеко за межі технічного перегляду показників і формул. Вона демонструє дедалі глибший конфлікт між двома підходами: прагненням захистити конкурентоспроможність європейської промисловості та необхідністю зберегти суворий кліматичний сигнал, який має забезпечити декарбонізацію економіки ЄС.
