Після бадьорого звіту про успіхи об’єднаного Міністерства економіки, довкілля та сільського господарства за перші 100 днів роботи його керівник Олексій Соболев дав перше велике інтерв’ю на новій посаді. У ньому, зокрема, він розповів про найближчі плани роботи його відомства у довкіллєвій сфері та проблеми, які, на його думку, потрібно розв’язувати у першу чергу.
ЕкоПолітика вирішила проаналізувати, наскільки витримується баланс економіки та екології у планах, озвучених міністром.
Мета №1 – “Екологізація” економіки
За словами Олексія Соболева, вона передбачає збільшення кількості проєктів із зеленим фінансуванням та проведення відбудови країни за екологічними стандартами. Наразі міністр формулює це, як стратегічну ціль – без жодних деталей чи прикладних кейсів.
Ліквідоване Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України, а також громадські організації вже не перший рік проводять круглі столи та інші заходи на тему “зеленої” відбудови, але справа просувається дуже кволо.
І якщо громадські активісти більше концентруються на концептуальних питаннях та загальних принципах “зеленої відбудови”, то представники бізнесу задають урядовцям більш конкретні питання щодо того, а звідки ж взяти кошти на реалізацію цих проєктів. Лише днями перший державний банк UGB Ukrgasbank видав перший кредит за державною програмою здешевлення "зелених" кредитів.
Сподіваємося, Олексію Соболеву вдасться простимулювати розвиток цього напрямку, адже це дало б позитивний ефект як для навколишнього середовища, так і для економіки.
Мета №2 – Узгодження з Єврокомісією механіки переходу до впровадження СВАМ
Міністр назвав конкретний термін – найближчі три тижні. Виходить, що до кінця листопада українські виробники нарешті матимуть хоч якусь ясність з цього життєво важливого для промисловості питання.
Вони вже щонайменше 2 роки постійно нагадують про необхідність відтермінування механізму вуглецевого коригування імпорту (CBAM) для України у зв’язку із форс-мажорними обставинами. Стейкхолдери неодноразово зверталися до українського уряду з проханням розпочати нарешті комунікацію з Європейською комісією про застосування до нашої країни пункту 30.7 регламенту CBAM, який передбачає можливість виключення країни з-під дії CBAM під час дії форс-мажорних обставин, до яких належить війна.
Наприкінці травня заступник міністра економіки, торговий представник України Тарас Качка заявляв, що Мінекономіки готує офіційне звернення до Європейської комісії з проханням розпочати офіційні переговори щодо відтермінування дії CBAM для України.
Але, як бачимо, пройшло майже пів року, а віз і нині там.
Також Олексій Соболєв розповів, що українські посадовці хочуть відтермінувати повноцінне застосування механізму вуглецевого коригування імпорту до України щонайменше до 2028 року.
“Зараз у нас в пріоритеті, щоб бізнес вижив. Далі – надання додаткових інвестицій для переходу на нову систему”, – говорить міністр.
Мета №3 – Впровадження системи торгівлі викидами (СТВ або ETS)
За словами Олексія Соболєва, вже наступного місяця міністерство проводитиме консультації з бізнесом, яку модель варто обрати для створення СТВ: будувати внутрішню українську систему, поступово її впроваджувати та підключатися до європейської, або чекати кілька років і одразу підключатися до того, що діє у ЄС.
Нагадаємо, наша країна взяла на себе зобов’язання імплементувати положення Директиви 2003/87/ЄС, яка регулює функціонування системи торгівлі квотами на викиди парникових газів у Європейському Союзі, понад 10 років тому, коли у 2014 році підписала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС. Також запуск системи торгівлі викидами є однією з вимог Ukraine Facility Plan.
З того моменту розмови та обговорення навколо створення української СТВ все ще тривають. А строки запуску пілотного етапу кожного разу переносилися. І лише наприкінці лютого, Кабінет міністрів України затвердив план заходів щодо створення національної системи торгівлі квотами на викиди парникових газів.
Наступний крок – це прийняття законопроєкту про засади функціонування СТВ. Очільник Мінекономіки прогнозує, що документ підготують вже до кінця року та зможуть прийняти його у першому кварталі 2026-го.
Запровадження системи торгівлі квотами на викиди парникових газів є важливим елементом євроінтеграції як з точки зору екології, так і економіки. В ідеалі він має не тільки допомогти виконати зобов’язання перед ЄС, але й створити в Україні ефективний механізм для стимулювання модернізації промисловості та, як наслідок, зменшення викидів.
На нагальній необхідності запуску СТВ наголошують як експерти, так і громадські організації. Так, фахівці аналітичного центру GMK Center переконані, що вітчизняна СТВ має бути наближеною до європейських стандартів, але при цьому враховувати специфіку України.
У громадській організації “Екодія” наголошують, що важливо не допустити штучного затягування запуску СТВ.
“Перехідний період між відновленням обов’язковості моніторингу, звітності та верифікації (МЗВ) викидів парникових газів і запуском системи повинен тривати не більше трьох років”, – впевнені активісти.
Мета № 4 – Дерегуляція у лісовій галузі
Найбільшою проблемою у цій сфері, на думку міністра, є зарегульованість, яка призводить до неповного використання лісових ресурсів.
“Щороку в українських лісах приростає близько 35 млн кубометрів деревини, заготівля – менш як 15 млн кубометрів. У ЄС використовують 70-90% приросту, ми – менше половини. Українська переробна промисловість готова збільшувати виробництво, питання виключно у наявності додаткових обсягів сировини”, – сказав Олексій Соболєв.
Міністр розповів, що уряд зараз оновлює лісовпорядну документацію та готує зміни до законодавства, які мають “збалансувати економічні й екологічні інтереси та повніше використовувати лісовий ресурс”.
Тобто оцініть іронію: проблемою у лісовій галузі міністр вважає не системну корупцію, про яку у вересні вже вголос на всю країну заявив директор Державного бюро розслідувань Олексій Сухачов, а зарегульованість. І боротися потрібно не з корупційною вертикаллю, вибудуваною у ДП “Ліси України”, а з тими законодавчими нормами, які ще хоч якось українські ліси захищають.
За декларування намірів суттєво спростити отримання дозволів на вирубку лісу та численні наради із деревообробниками з цього питання Олексій Соболєв вже отримав різку критику та попередження з боку природоохоронних організацій. Так, фахівці Української природоохоронної групи нагадали міністерству, що у своєму щорічному звіті щодо прогресу України Єврокомісія, а за нею і Європарламент наголосили на необхідності збереження процедури оцінки впливу на довкілля для рубок і запровадження належного контролю за видачею лісорубних квитків.
Вони закликали Мінекономіки припинити роботу над скасуванням екологічних норм і з допомогою природоохоронної громадськості розробити чіткий план дій щодо збереження найцінніших українських лісів.
“Ми сподіваємося, що міністр Олексій Соболєв не захоче увійти в історію як людина, яка скасувала всі екологічні досягнення у лісовій галузі останнього десятиліття та відкрила шлях до знищення старих природних українських лісів”, – говорять природоохоронці.
Мета №5 – Розвиток альтернативних джерел енергії
Перш за все, мова йде про біоетанол, біогаз та біометан. Мінекономіки шукає нові ринки збуту, веде активні перемовини з Німеччиною щодо грантів для запуску генерації та застосування до українського біометану тих самих умов продажу, що й для виробленого у ЄС. Про перспективність цього напрямку говорять як промисловці, так і науковці.
Але при цьому міністерство ігнорує великий скандал, який вже кілька місяців триває навколо іншого напрямку альтернативної енергетики – вітрового. Навесні на полонині Руна ТОВ "Вітряний парк Турянський" почав заливати фундаменти під вітрогенератори, не маючи позитивного висновку з оцінки впливу на довкілля. При цьому Державна інспекція архітектури і містобудування не побачила у цьому порушення, адже вважає фундамент не частиною вітрової електростанції, а “окремою спорудою”.
Так само не виявилося претензій до забудовника й у Державної екологічної інспекції.
Дійшло навіть до того, що для з’ясування ситуації на Закарпатті днями провели спільне засідання євроінтеграційного та екологічного комітетів Верховної Ради. Попри величезний розголос у публічному просторі, жодної комунікації ані від ліквідованого Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, ані від укрупненого Мінекономіки громадськість так і не дочекалася. Чиновники, робота яких – захищати екосистеми Карпат, продовжують вдавати, ніби нічого не відбувається.
