З року в рік до 19 квітня в мережі з’являється безліч статей про святкування так званого Міжнародного дня підсніжника (або Дня проліска). Головна особливість цього дня полягає в тому, що (сюрприз-сюрприз) його не існує.
Чому це свято є нічим іншим, як звичайнісіньким фейком, – пояснюємо далі в статті.
Чимало поважних і не дуже всеукраїнських і регіональних медіа, а також низка спеціалізованих сайтів поширює інформацію, що, мовляв, 19 квітня в багатьох країнах світу відзначають День підсніжника. В українському сегменті Інтернету ще й наявна плутанина з назвою цього ефемерного свята – не то День підсніжника, не то День проліска.
Водночас конкретних фактів історії виникнення "Дня підсніжника/проліска" жоден ресурс не наводить, обмежуючись тільки згадкою, що свято заснували 1984 року в Англії. Потім ідею відзначення цього красивого весняного свята нібито підхопили й інші країни, зокрема Україна. Вибір такої пізньої дати для встановлення "національного" дня пояснюють тим, що у Великобританії цвітіння квітки, яка вважається провісником весни, начебто випадає аж на середину квітня.
Прикметно, що інформацію про "The Day of Snowdrop" (snowdrop – підсніжник) англійською публікують і передруковують переважно ресурси країни, де виробництво фейків поставлено на конвеєр, а їх споживання простим людом є щоденною нормою (краще ж бо крутити на федеральних каналах сюжети про квіти, ніж про корупцію). Кожна побрехенька (а надто така дрібна) російських фейкометів приживається й на українських теренах Інтернету, але так само легко й спростовується.
Та кому й навіщо потрібна ця брехня? Малоймовірно, але фейк про День підсніжника міг з’явитися через некоректний переклад і розмиття понять. Річ у тім, що 19 квітня у Великобританії з кінця XIX століття святкували День первоцвіту (примули, лат. Primula vulgaris), ушановуючи так пам'ять прем'єра-міністра Британії Бенджаміна Дізраелі, який помер цього дня 1881 року. Тим часом у народі первоцвітом називають різні ранньовесняні квіти, серед них – підсніжник і пролісок.
До того ж наявна плутанина ще й між цими обома квітами (чи то пак їхніми назвами) – підсніжником і проліском. Часто слова на їх позначення ототожнюють, використовуючи як синонімічні та взаємозамінні, або як єдино правильним називають в українській мові слово "пролісок". Мовляв, "підсніжник" – це калька з російської (насправді це не так). Не дуже допомагають й словникові визначення, у яких вказано, що:
підсніжник – білий пролісок;
пролісок – рід трав'янистих рослин родини лілійних із блакитними або синіми, рідше фіолетовими або майже білими квітками на безлистому стеблі.
До того ж пролісок ще називають підсніжкою, "синім підсніжником". Водночас пролісками в розмовній мові можуть називатися й інші весняні квіти білої, синьої чи блакитної барви, зокрема той же підсніжник. Навіть діалектні назви в них теж спільні: скоролісок, просерен (просерень).
Утім, наукова назва підсніжника – галантус (Galanthus), він належить до родини амарилісових, підродини Amaryllidoideae; тоді як пролісок (Scilla) – до родини холодкових (Asparagaceae).
Простіше кажучи, підсніжник – це біла, а пролісок (ботанічна назва – проліска) – синя квітка.
Звідки ж узявся рік заснування "The Day of Snowdrop" – 1984? Найімовірніше тому, що того року було засновано North Green Snowdrops – найстаріший із чинних понині каталогів підсніжників. У тому ж році вийшла чехословацька комедія The Snowdrop Festival (Slavnosti sněženek). Можливо, рік "прималювали" спеціально (або ні) з прив’язкою до цього фільму. Або ж придумувальники "свят" далеко не ходили й просто зіронізували, зробивши відсилку до роману англійця Джорджа Орвелла "1984", у якому люди довіряли Старшому Брату.
Чи існує взагалі таке свято? Ні, принаймні на офіційному рівні. Якщо звернутися до англомовних джерел, то зі швидкого пошуку можна дізнатися, що з кінця січня й до березня в Шотландії та Англії проходять фестивалі підсніжників.
А втім, така вигадка все ж певною мірою корисна, а не шкідлива, як більшість фейків. Оскільки з’явився хоч і надуманий, але привід укотре нагадати всім, що підсніжник, як і багато інших первоцвітів, перебувають на межі зникнення та входять до Червоної книги України; сформувати дбайливе ставлення до червонокнижних квітів і природи загалом. Саме таку мету проведення здебільшого й приписують цьому "святу". Звісно, більш дієво було б "заснувати" День підсніжника в лютому-березні, коли він починає цвісти й люди свідомо чи ні докладають рук до його зникнення.
Нагадаємо, що Червона книга України поповнилася новими рослинами. До нової, четвертої за рахунком, редакції ЧКУ занесуть 857 видів рослин і грибів.
Раніше ЕкоПолітика розповідала про рослини Червоної книги, зокрема причини їх зникнення та способи захисту.