Металурги з Gerber Group заявили, що механізм коригування вуглецевих кордонів (CBAM) загрожує існуванню галузей з інтенсивними викидами CO2, таких як виробництво цементу, добрив або сталі та нержавіючої сталі.
Вуглецеве мито містить величезну “брудну діру” щодо використання брухту, повідомляє Steel News.
Зазначається, що на тлі енергетичної кризи та посух галузь вже не розглядає “зелений” водень як інструмент декарбонізації. Адже його виробництво потребує не лише значної кількості відновлювальної енергії, а й прісної води, якої немає в належній якості та кількості в багатьох потенційних країнах-виробниках.
В Gerber Group пояснили, що галузь планувала використовувати дешевий російський природний газ в короткостроковій та середньостроковій перспективі, щоб згодом замістити його на відновлювальний водень. Однак через повномасштабне вторгнення поставки газу значно скоротилися.
В матеріалі наголосили, що заміна “зеленого” водню на інші кольори не є альтернативою, оскільки вони спричиняють набагато більше викидів CO2 під час виробництва, ніж утворюється при спалюванні більшості викопного палива.
“Американські виробники сталі, які зосереджені на виробництві EAF і принаймні наполовину існуючому виробництві DRI/HBI на кілька мільйонів тонн на рік, змушені знову і знову мати справу з дефіцитом і вдаватися до брухту альтернативної сировини”, – розповіли в Gerber Group.
Автори підкреслили, що використання брухту, зокрема сталі та нержавіючої сталі, є “брудною дірою” в CBAM. Адже вуглецеве мито не поширюється на лом, через те що він не спричиняє значних викидів CO2 під час виробництва. CBAM спочатку не повинен застосовуватися до певної продукції, виробництво якої не спричиняє значних викидів, як-от брухт чорних металів, деякі феросплави та добрива.
Автори розкритикували такий підхід, адже він не захищає навколишнє середовище. На їхню думку, заборона на експорт брухту з ЄС є спробою захистити та зберегти ресурси в блоці. Окрім того, високий вміст брухту, до 70-90%, дозволяє виробникам сталі отримувати безкоштовні сертифікати в системі торгівлі викидами (ETS). Однак така сталь майже не містить сплавів нікелю чи хрому.
“Для того, щоб забезпечити екологічну цілісність CBAM, вуглецеве мито повинно враховувати всі відповідні вхідні матеріали, які значною мірою сприяють викидам парникових газів”, – сказали вони.
В матеріалі додали, що вуглецевий слід європейської нержавіючої сталі у 2-5 разів нижчий за імпортовану. Щоб переконатися, що CBAM ефективно справлятиметься з витоками вуглецю і створюватиме стимул для третіх країн зменшувати власні викиди парникових газів, важливо, щоб перелік матеріалів на першому етапі виробництва включав також феросплави у випадку нержавіючої сталі.
“Якщо виробник нержавіючої сталі за межами Європи зараз прийде до ідеї використовувати лише брухт нержавіючої сталі для свого експорту, призначеного для ринку ЄС, і відмовиться від більш CO2-інтенсивного нікелевого чавуну, то ця величезна прогалина в регулюванні CBAM може стати небажаним фактором, що змінить правила гри”, – підкреслили в Gerber Group.
Зазначається, що для галузі існує ризик, що найважливіші країни-постачальники брухту з нержавіючої сталі більше не зможуть або не захочуть постачати лом.
“Казка про “зелену” сталь може вибухнути раніше, ніж передбачалося раніше, і може виявитися, що все це просто грінвошинг”, – сказали автори.
Нагадаємо, європейський механізм коригування вуглецевих кордонів (CBAM) може спонукати експортерів, зокрема з Азіатсько-Тихоокеанського регіону, переходити на більш екологічні технології.
Як повідомляла ЕкоПолітика раніше, оглядач Bloomberg Opinion Міхір Шарма заявив, що механізм коригування вуглецевих кордонів (CBAM) може уповільнити, а не стимулювати глобальні зусилля з декарбонізації.
