Клондайк на смітникові: на українські звалища щороку потрапляє більше тонни золота

Клондайк на смітникові: на українські звалища щороку потрапляє більше тонни золота

Іван Шевчук

Дорогоцінні метали із електронних відходів в Україні видобувають переважно у тіньовому секторі

Разом з електронними відходами на звалища більшої частини пострадянського простору потрапляє 10 тонн золота, а також мільйон тонн заліза, 85 тис. тонн міді та купа інших цінних металів. Загальна вартість усього цього добра становить 2,6 млрд доларів США.

Такі дані науково-дослідний інститут ООН ЮНІТАР навів у дослідженні "Регіональний моніторинг електронних відходів у країнах СНД та Грузії – 2021". У складі СНД розглядалася і Україна.

Золото серед сміття

Протягом року весь регіон "СНД + Грузія" продукує десь 2,5 млн тонн електронних відходів. Йдеться про вже непридатні до вжитку електричні та електронні пристрої, що утилізуються в той чи інший спосіб.

На Україну припадає близько 300 тис тонн таких відходів. Тож можемо порахувати, в якому обсязі має смітникові багатства наша країна. По золоту виходить майже 1,3 тонни, загальна вартість металів перевищує 330 млн доларів. Звісно, всі ці коштовності не лежать на поверхні, і аби видобути їх із відходів потрібні і зусилля, і витрати. Втім, є речі, котрі однозначно засвідчують, що гра варта свічок.

Чорні переробники

В Україні доволі часто можна надибати оголошення від бажаючих придбати стару електронну техніку. І в інтернеті, і просто на стовпах. Невтаємниченим може видатися дивним, що пошукачів електронного мотлоху цікавлять виключно вже зовсім древні вироби ще радянських часів. За відсталий навіть на свої часи відеомагнітофон "Електроніка ВМ-12" пропонують ледь не 1000 грн, в той час як значно сучасніші апарати можна придбати і за сотню.

Ні, цих людей не замучила ностальгія і вони не є ентузіастами-колекціонерами. Просто вони знають, у яких апаратах міститься значна кількість золота та інших коштовних металів і вміють їх звідти дістати.

Де шукають скарби?

У старій електроніці коштовностей більше. З розвитком технологій електронну техніку роблять дешевшою, в тім числі і зводячи до мінімуму використання дорогих металів. А швидке моральне старіння гаджетів практично позбавляє сенсу усі ці позолочені контакти та титанові корпуси.

Для нас в усьому цьому важливим є один момент – коштовності у старій електроніці – є. Видобути їх можна навіть у кустарний спосіб – що вже тоді казати про застосування промислових технологій?

Кустарі – поза конкуренцією

Мисливці за цінними компонентами електронних відходів, як засвідчують експерти ООН, діють в усіх країнах регіону. Конкуренцію з їхнього боку дослідники навіть назвали серед причин, що зумовлюють низькі рівні збору електронних відходів у регіоні – десь на рівні 3%.

Як вже розповідала ЕкоПолітика, Білорусь має тут найкращий показник – більш ніж у 10 разів вищий від середнього по регіону. З потужною офіційною інфраструктурою з переробки відходів кустарі успішно конкурувати ніяк не можуть. Крім того тут ухвалені урядові постанови, що регламентують порядок здачі брухту, що містить дорогоцінні метали.

Нічого подібного в Україні немає. Тож за коштовностями зі старої техніки у нас полюють переважно чорні переробники. З точки зору екології їхня діяльність не шкодить і не допомагає. Більшу частину обробленого брухту вони відправляють на ті ж самі звалища, куди той потрапив би і без їхньої участі. Щоправда, вже без золота, чия питома частка там – мізерна, але так само з повним набором небезпечних речовин: ртуттю, свинцем та іншими.

Крім того, такий бізнес зазвичай не пов'язаний з крадіжками, як то нерідко трапляється у випадку з чорним та кольоровим металобрухтом.

Складає конкуренцію офіційному сектору? Так йому у нас немає з ким конкурувати. Чи може хто знає, де б то у нас можна було здати ту "Електроніку ВМ-12" за 1000 гривень?

До сучасних підходів

Дослідники з ООН зауважують вигідніше становище чорних переробників, оскільки ті мають низькі операційні витрати та не проходять складних бюрократичних процедур.

Втім, хіба можна порівняти продуктивність гаражних тиглів з можливостями сучасних підприємств? Високотехнологічні переробні підприємства можуть зі значно більшою рентабельністю видобувати дорогоцінні матеріали із електронного брухту. Також вони можуть витягати із нього не тільки золоті вершки, але й все, що може знадобитися у промисловості. Так роблять у Білорусі. До того ж видобуток корисних речовин у промисловий спосіб може бути просто побічним виробництвом підприємства, чия основна діяльність полягає у переробці відходів – за рахунок держави або приватної структури, що виділяє кошти в межах системи розширеної відповідальності виробника (РВВ). В Україні така система перебуває у стадії розробки.

Неофіційний сектор переробки електронних відходів у нас працює тільки через те, що офіційного – немає.

Причому від діяльності чорних переробників є навіть певна користь. У тому сенсі, що завдяки їм наші співгромадяни можуть без ускладнень позбутися старого електронного мотлоху і отримати за нього ще й якісь гроші.

Правда, користь тут була б значно більшою, коли б до справи взялися держава і сучасний високотехнологічний бізнес. Це було б корисно і для довкілля, і для економіки, і для бюджету.

Раніше ЕкоПолітика повідомляла, що з 2010 до 2019 року електронних відходів в Україні побільшало майже на 70%.

Читайте також
У Бородянці на Київщині розпочали екологічно переробляти будівельне сміття
У Бородянці на Київщині розпочали екологічно переробляти будівельне сміття

Отриману сировину використають для будівництва основи доріг, вироблення будівельної продукції, як наповнювачі для будівельних розчинів чи конструкцій або для укріплення річкових узбереж

Активісти розповіли, як у різних українських містах використовують опале листя
Активісти розповіли, як у різних українських містах використовують опале листя

У Луцьку йому знайшли найбільше способів використання

У Міндовкілля пропонують подовжити термін дії декларацій про поводження з відходами
У Міндовкілля пропонують подовжити термін дії декларацій про поводження з відходами

Це вимушений крок через недолуге впровадження “сміттєвої” реформи

Розширена відповідальність виробника або РВВ: що це таке та чи працює в Україні
Розширена відповідальність виробника або РВВ: що це таке та чи працює в Україні

Один із дієвих інструментів у сфері управління відходами й досі не функціонує належним чином