Обсяг електронних відходів у нашій країні збільшився від 211 тис. тонн у 2010 році до 324,1 тис. тонн у 2010-му. У перерахунку на душу населення це 4,6 та 7,7кг відповідно. Йдеться про непридатні для використання кондиціонери, комп’ютери, мобільні телефони та багато іншого.
Ці дані наводять автори збірника "Регіональний моніторинг електронних відходів в країнах СНД та Грузії – 2021". Підготував дослідження науково-дослідний інститут ООН ЮНІТАР. ЕкоПолітика проаналізувала ті його моменти, що стосуються нашої країни.
Загалом навряд чи про Україну можна сказати, що вона перебуває у складі СНД, проте дослідники розглядали її саме в контексті цієї організації. Насправді бо її основні економічні показники, як і спосіб поводження з відходами, є приблизно такими ж, як у більшості пострадянських середнячків.
Україна: викидають більше, ніж купують
В рамках означеного регіону за кількістю електронних відходів Україна поступається тільки Росії. При цьому обсяги електронних відходів у нас є більшими, ніж обсяги придбаної електронної техніки. У 2010 році українці викидали майже вдвічі більше електроприладів, ніж купували. Сьогодні зберігається десь 10-відсоткова різниця на користь відходів.
Тобто, українці відправляють на смітники чимало електронного непотребу. Яка його частка потрапляє на переробку, що відповідає екологічними стандартам, - невідомо. Україна виявилася єдиною у регіоні країною, за якою дослідники не змогли отримати необхідної інформації. Кажуть, що данні, які надає Держстат та Держмитслужба, є неповними.
Можемо припустити, що вони не надто відрізняються від середніх по СНД 3%.
Що вже є і що ще потрібно?
Як позитивний факт дослідники зауважили, що 2017 року в Україні спромоглися зібрати у екологічно безпечний спосіб 40 тис. тонн відпрацьованих батарейок та акумуляторів. У 2016-му цей показник був ще вищим – 45,9 тис. тонн.
Втім, батарейки – це не про електронні відходи.
Відсутність не лише пристойних показників переробки, але навіть чіткої статистики пояснити важко. Адже в Україні 115 організацій мають ліцензії на управління електронними відходами. 80% з них мають право їх переробляти. Тобто, інфраструктура країни доволі розвинута для запровадження ефективної системи управління електронними відходами.
Чого ж бракує? Дослідники з ООН вважають, що системи звітності і моніторингу, штрафних санкцій та чітких цілей зі збору відходів.
Раніше ЕкоПолітика розповідала, що являють собою електронні відходи і як покращити ситуацію з ними в Україні.
