Місяць тому у Глазго пройшла 26-та конференція ООН щодо змін клімату. Учасники заходу відзначили необхідність прогресу у ряді питань, зокрема у питанні кліматичних фінансів. Україні досягти прогресу тут поки досить складно, адже навіть саме поняття кліматичних фінансів для багатьох у нас залишається не до кінця зрозумілим. Тим не менш, якщо ми й далі будемо пасти задніх, постраждати може не лише наше довкілля, а й наш бізнес.
Що ж таке кліматичні фінанси і навіщо ця система в Україні – розбиралася ЕкоПолітика.
Те, що українські політики та чиновники мало звертаються до теми кліматичних фінансів – не дивно. Адже їхню суть не так просто пояснити звичайним громадянам. Систематизованого визначення цього поняття взагалі нема.
Загалом, кліматичні фінанси можна визначити як кошти, які акумулюють з різних джерел через різні моделі з метою їхнього використання для:
– покращення клімату(скорочення викидів парникових газів);
– адаптації до наслідків змін клімату(повені, посухи та інші екстремальні погодні явища).
До кліматичних фінансів можуть входити як державні, так приватні кошти у різних пропорціях.
Моделей залучення кліматичних фінансів досить багато. Загалом їх можна поділити на:
- Фіскальні (різноманітні податки)
- Ринкові (до прикладу, "зелені" облігації).
У більшості країн Європи система кліматичних фінансів працює вже багато років. Як розповідає очільник команди, координатор групи проєктів з енергетики та охорони довкілля ПРООН Україна Олександр Сущенко, цікавою у цьому ракурсі є Німеччина. Там наразі використовуються практично всі інструменти, які дозволяють мобілізувати кліматичні фінанси.
"Серед них, до прикладу, продаж квот на викиди парникових газів, – розповідає Сущенко. – Якусь частку цих квот держава роздає безкоштовно, ще незначну частину продають з аукціонів. Підприємства можуть і самі продавати надлишкові квоти. Окрім цього, уряд, приватні компанії та регіони Німеччини випускають, так звані, "зелені" облігації, які частково йдуть на боротьбу зі зміною клімату та адаптацію до її наслідків. Що цікаво, фонд, який формує Німеччина від продажу квот, виділяв кошти навіть Міністерству захисту довкілля України, щоб той впроваджував реформи у цій сфері".
Ще в Німеччині залучають кліматичні фінанси і шляхом податків. При цьому, внески до фонду, що бореться зі змінами клімату, платять навіть звичайні громадяни. Відповідні кошти закладені в вартість бензину.
Звісно, нам, як і іншим країнам світу, потрібно впроваджувати систему кліматичних фінансів, щоб боротися зі змінами клімату. Але для України наразі це питання має й важливий економічний аспект. Справа в тому, що ЄС вже до 2026-го планує запровадити систему CBAM. Це буде додаткове мито на кордоні для товарів, при виробництві яких були викиди парникових газів. Тобто, якщо в країні, з якої ці товари ідуть в Європу, є система торгівлі квотами або податок і ціна еквівалентна тій, яка у Європі, тоді вони без перешкод перетинають кордон і потрапляють на європейський ринок, як зараз. Якщо ж, наприклад, ми не впровадимо квоти, і через кілька років наші виробники захочуть продавати в Європі щось "брудне", їм доведеться заплатити на кордоні різницю між тим, що вони сплачують за викиди в Україні і ціною, яка є на європейському ринку.
Для України ЄС – ключовий торговий партнер, тому таке мито дуже вдарить по нашому бізнесу. Нині політики намагаються обходити питання плати за викиди, щоб не викликати обурення власників крупних капіталів. Але відмова від "зеленого" курсу може дорого обійтися нам всім вже за кілька років.
"Ми робимо нашим виробникам "ведмежу послугу", – говорить Сущенко. – Вони не хочуть змінюватися і через кілька років просто втратять ринки збуту. А якщо захочуть торгувати – кошти підуть в бюджет ЄС".
Не можна сказати, що в Україні взагалі нема кліматичних фінансів, але ця ідея на дуже довгому шляху до повноцінної реалізації. З усіх механізмів залучення коштів у нас є лише екологічний податок за викиди в атмосферне повітря. Але його ставки критично низькі: 10 грн за тонну викидів парникових газів. Для порівняння, у Європі ціна сягає 50 євро за тонну.
Сущенко пояснює, якщо б ми і хотіли, не можемо найближчим часом підняти податок до рівня європейського, бо вся наша економіка – просто зупиниться:
"Єдиний вихід зараз, це створювати умови, за яких наші підприємства отримають доступ до приватних кліматичних фінансів, тобто кліматичного ринку. Таких коштів насправді дуже багато. Європейські банки вже профінансувати у себе все, що за мінімальних витрат давало максимальне скорочення парникових газів. Тепер вони шукають в інших країнах такі можливості. У нас потенційно таких можливостей вистачає, але наші підприємства не можуть правильно сформувати проекти, щоб вони відповідали вимогам цих фінансових установ".
На думку експерта, їм потрібно в цьому допомогти.
Також за словами Сущенка, необхідно допомогти одній з українських бірж створити "зелений" сегмент, який мав би в обігу такі фінансові інструменти як "зелені" облігації.
Ще один важливий момент – засвідчення отриманих результатів. Адже кліматичні фінанси треба не лише зібрати та кудись вкласти, а ще й отримати підтвердження, що від їх використання був запланований ефект для довкілля.
"Якщо ми створили проєкт, мобілізували ресурси та реалізували його, в кінці маємо показати, що досягли того, що обіцяли. – говорить Сущенко. – Зазвичай це робить "Велика четвірка"(найбільші в світі мережі компаній, що надають аудиторські та консалтингові послуги, – авт.), але коштують їх послуги дуже дорого. Тому держава і тут повинна якимось чином допомогти тим, хто бажає змінюватися".
Ідеальної моделі, як потрібно мобілізовувати кліматичні фінанси – нема. Нам варто зважати на досвід інших країн, але враховувати і українські реалії. Варто розуміти, що у Європі бізнес самостійно організовувався і працював над протидією змінам клімату задовго до того, як у процес включилися держави. В Україні ж досвід у цій сфері практично відсутній. Тому у нас експерти радять для початку створити умови для самоорганізації бізнесу в питанні кліматичних фінансів, а вже потім думати про законодавство і суворі правила регуляції.
