За прогнозами Інституту водних проблем і меліорації, через 30 років Україні доведеться імпортувати питну воду.
Чому країні загрожує дефіцит найважливішого природного ресурсу, з'ясувало видання "Фокус".
Згідно з даними ООН, понад чверть жителів Землі — 2,2 млрд осіб — не має доступу до безпечної питної води. До 2050 року до 5,7 млрд житимуть у районах, де щонайменше один місяць у році відчуватиметься нестача прісної води. Якщо негайно не вжити серйозних заходів, до 2040 року глобальний попит на воду може збільшитися більш ніж на 50%, тоді як попит на енергетичні ресурси — приблизно на 25%.
Які причини прогнозованої нестачі питної води
Дослідники називають кілька причин дефіциту прісної води. Найголовніша — зміна клімату, що посилюється викидами в атмосферу парникових газів. Про проблему говорять багато років, але розв'язати її не вдається.
В Україні ж однією з причин дефіциту є ще й вирубка лісів. Коренева система дерев — природний накопичувач вологи. Коли відбувається вирубування, річки йдуть під землю.
Найсерйозніша проблема — забруднення водойм. Вони заростають, якщо в них змивають добрива з полів і зливають велику кількість стічних вод, що містять біогенні елементи: неочищені або не досить очищені господарсько-побутові стоки.
"Практика показує, що порушення природоохоронного законодавства у сфері водних ресурсів — у списку найчастіших, які фіксує Державна екологічна інспекція. У 2020 році таких порушень було майже 5 тис., найбільше — у Дніпропетровській, Вінницькій і Кіровоградській областях. Держекоінспекція нарахувала збитки екології на суму майже 200 млн грн, щодо 117 випадків ми передали матеріали в правоохоронні органи та сподіваємося, що будуть порушені кримінальні виробництва", — прокоментував Андрій Мальований, голова Держекоінспекції.
Джерела забруднення водойм
У країні водойми забруднюють безліч підприємств.
"Один з обурливих випадків — ДП "Кривбасшахтозакриття" без дозволу на спеціальне водокористування здійснило скид забруднювальних речовин у річку Інгулець, — наводить приклад Мальований. — У воді містилися високі концентрації брому, йоду, натрію, калію і магнію, а потім люди використовували її для пиття і зрошення полів. За позовом Держекоінспекції суд зобов'язав підприємство компенсувати збитки, завдані навколишньому середовищу, на суму 2,5 млн грн".
Крім підприємств промисловості й енергетики, основними забруднювачами є водоканали великих міст країни. У водойми потрапляють нафтопродукти, феноли, органічні речовини, сполуки азоту та важкі метали. У річках Західний Буг, Полтва, Кальчик, Кальміус, Бахмут, Лугань вміст цих речовин перевищує гранично допустимі концентрації. Найбільш критична ситуація склалася в Дніпропетровській і Донецькій областях.
"Річкову воду також забруднюють фосфати, які є майже у всій побутової хімії. Аграрні господарства відкривають береги річок, туди змивається частина добрив і гербіцидів, — говорить очільник ДЕІ. — Нерідко прибережні зони захаращені звалищами, сміття потрапляє в річки, де потім формуються сміттєві затори. У Карпатському регіоні це вже набуло масштабів катастрофи та спричиняє міжнародні скандали".
Зокрема, через річку Тису в Угорщину за перші два місяці 2021 року потрапило 1,5 тис. кубометрів відходів українського та румунського походження.
Які заходи треба вжити для захисту водойм
На думку Мальованого, для захисту водойм необхідна модернізація водопровідних і каналізаційних мереж, очисних споруд, розчищення великих і малих річок від сміття та перешкоджання їх обміління.
Для початку варто було б посилити відповідальність місцевої влади та істотно збільшити штрафи. Сьогодні вони мізерні, наприклад, за забруднення водойм — 119 грн. Законопроєкт №2765, який передбачає збільшення штрафів на суму від 1 700 грн, ухвалений лише в першому читанні.
Ще одна причина виснаження підземних вод — буріння свердловин.
"У нас немає контролю за бурінням свердловин, кожен робить що хоче на своїй ділянці землі", — зазначає екоактивіст Олександр Коваль.
Водночас, за словами Андрія Неліпи, заступника голови громадської ради при Міністерстві екології та природних ресурсів, у міністерстві створено робочу групу з підготовки Водної стратегії. Документ має врегулювати всі проблемні питання в цій сфері на загальнодержавному рівні та визначити порядок дій на найближчі 30 років.
Крім того, 9 квітня Міндовкілля надало на розгляд Кабміну проєкт змін "Технічного регламенту мийних засобів". Документ передбачає внесення кардинальних змін у виробництво й імпорт фосфоровмісної побутової хімії. "Це результат зусиль небайдужої громадськості та експертних кіл, які діють завдяки допомозі та впливу Євросоюзу й міжнародних проєктів. Якби не це, влада досі розводила б руками", — упевнений Неліпа.
За результатами соцопитування Інституту Горшеніна, більш ніж половина громадян вважає забруднення водойм і дефіцит питної води головною екологічною проблемою країни. І розв'язувати її треба комплексно, задіюючи всі можливості держави й бізнесу, а також громадські ініціативи.
Нагадаємо, що експертка з питань зміни клімату та збереження озонового шару Світлана Гринчук заявила, що зміна клімату в Україні відбувається швидшими темпами, ніж в інших країнах світу. Зокрема, східні та південні регіони України страждають від нестачі питної прісної води.
Раніше ЕкоПолітика писала, що саме дефіцит води американське видання The New York Times називає головним ризиком для України внаслідок кліматичних змін. Відповідну інтерактивну мапу, яка показує найбільші загрози для кожної з країн у 2040-му, NYT опублікувала в кінці січня цього року.
