На тлі кліматичної кризи та інших екологічних проблем дедалі гостріше постає проблема юридичного визначення поняття "екоцид" і введення кримінальної відповідальності на міжнародному рівні за знищення екосистем.
Як пише журнал The Economist, з метою офіційного визначення терміна "екоцид" у листопаді 2020 року з нагоди 75-ї річниці відкриття Нюрнберзького процесу щодо військових злочинів нацистських лідерів у 1945 році створено групу міжнародних юристів.
Розроблення концепції ініціював фонд "Зупини екоцид" (співзасновниця – Полі Гіґґінс) за підтримки шведських парламентаріїв.
Колегію, яка координує ініціативу, очолюють професор Філіп Сендс з Університетського коледжу Лондона та Флоренс Мумба, колишня суддя Міжнародного кримінального суду. Загалом до складу колегії входять 13 юристів із різних країн світу.
Вони працюють над юридичним визначенням поняття "екоцид", яке стояло б нарівні з іншими міжнародними злочинами, як-от злочини проти людства, геноцид і воєнні злочини. Очікується, що проєкт визначення терміна буде опубліковано в червні 2021 року. Після цього колегія сподівається, що такий злочин, як екоцид, буде запропоновано і врешті-решт враховано як поправку до Римського статуту, що регулює роботу Міжнародного кримінального суду. Це може також стати переломним моментом у розумінні відносин між людьми та природою, пише видання.
Ідея криміналізації екоциду не нова. Прецеденти
Зазначається, що Конвенція ООН про запобігання злочину геноциду забороняє "навмисне заподіювати шкоду" групі людей, створюючи "умови життя, розраховані на її фізичне знищення". Деякі аналітики стверджують, що це може передбачати руйнування екосистем, де проживає ця група людей.
1972 року на Конференції ООН з навколишнього середовища в Стокгольмі тодішній прем'єр-міністр Швеції Улоф Палме звинуватив американський уряд в "екоциді" через використання у В'єтнамі хімічного реагенту "Агент оранж" – гербіциду, що застосовується для дефоліації лісів та руйнування посівів, унаслідок чого залишалася велика частина спустошеної землі. Ранні проєкти Римського статуту містили злочини "серйозної екологічної шкоди", але їх, зрештою, не було ухвалено, крім положення, передбаченого воєнними злочинами, яке забороняє "методи модифікації навколишнього середовища" за допомогою використання хімічних речовин, що мають "широке поширення або важкі наслідки”.
Далі кампанія за визнання екоциду як міжнародного злочину була головно роботою адвокатки й активістки Полі Гіґґінс. У 2010 році Гіґґінс лобіювала правову комісію ООН щодо тлумачення злочину екоциду, який вона визначила як "масштабне знищення, пошкодження або руйнування екосистеми конкретної території” – п’ятий злочин проти миру. Міжнародний кримінальний суд згодом відмовився розглядати знищення довкілля як "злочин проти людства", окрім умови, що такі дії мали досить шкідливий вплив на людей, які проживають у певній місцевості.
На початку цього року такий випадок було передано в Гаагу лідерами корінних народів проти президента Бразилії Жаїра Болсонару щодо вирубування лісів в Амазонці.
"Антропоцентричний" характер визначальний у криміналізації екоциду на міжнародному рівні
Усі злочини, "підконтрольні" Міжнародному кримінальному суду, зосереджені на захисті людей. Більшість спроб ввести екологічну шкоду до міжнародного кримінального права мали "антропоцентричний характер" із прив'язкою статусу екосистем до переваг, які вони надають людям, що проживають на конкретній території.
Філіп Сендс вважає, що у визначенні екоциду самоціллю варто встановлювати необхідність охорони навколишнього середовища. Це означає, що шкода навколишньому середовищу повинна мати власну основу для визначення, а не потрапляти під уже наявні.
Також одна з вимог введення екоциду в міжнародне кримінальне право передбачає, що будь-які зміни до Римського статуту повинні бути запропоновані однією з країн, які його підписали, а потім схвалені двома третинами інших. Вануату і Мальдіви, яким загрожує зміна клімату, висловили зацікавленість запропонувати таку поправку. Франція та Бельгія пообіцяли дипломатичну підтримку. Сендс вважає, що зростання глобальної "екологічної свідомості" та тиск громадськості на політиків змусять інші країни також рухатися в потрібному напрямку.
Що дасть визнання екоциду міжнародним злочином
Міжнародне кримінальне право часто виступає опорою. Так, попри те, що країни часто змінюють своє внутрішнє законодавство відповідно до глобальних домовленостей, у багатьох випадках уряди просто вилучають положення, які їм не подобаються. Але аналітики стверджують, що визначення конкретних міжнародних злочинів допомагає встановити норми прийнятної поведінки. Міжнародні судові справи також створюють прецеденти про неправомірні дії та позбавляють винних у їх скоєнні ілюзії безкарності.
До Нюрнберзького судового процесу, зазначає Сендс, країни "цілком вільно поводилися зі своїми громадянами, як їм заманеться, якщо вони хотіли вбити половину свого населення, вони могли б це зробити, але все змінилося в одну мить".
Зазначимо, що відомий англійський юрист-міжнародник Філіп Сендс, який має львівське коріння, часто приїжджав до Львова, де не раз читав лекції в університетах.
Раніше ЕкоПолітика також повідомляла, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України запровадить аерокосмічний моніторинг для фіксації екологічних злочинів.
