В свідомості багатьох українців міцно засіла думка, що випалювати суху траву навесні чи восени – це щось корисне. Мовляв, якщо випалиш стару рослинність, нова буде рости краще та ще й покращиться якість ґрунту. У гонитві за цим деяких українців не зупиняє ніщо: ні фото загиблих у таких пожежах дрібних тварин та птахів, ні смерті людей та знищення майна. Екологи, рятувальники та активісти щороку закликають українців не палити сухостій, а нардепи навіть збільшили штрафи за пал, та все – марно.
До чого насправді призводить паління сухостою, та як викорінити в українців цю згубну звичку – з’ясовувала ЕкоПолітика.
Паління трави – справді один із методів боротьби з сухостоєм, який застосовують у різних країнах світу, розповідає директор Національного біосферного заповідника "Асканія Нова" Віктор Шаповал. Сухостій справді часто створює проблему, зокрема, у степових зонах. Раніше там водилося багато крупних копитних тварин, які з’їдали стару рослинність і таким чином спонукали трав’яний покрив оновлюватися. Зараз же такі тварини практично зникли і суха трава почала накопичуватися та утворювати своєрідну підстилку.
"Оскільки для степової зони характерний дефіцит вологи, ця підстилка в такому стані може перебувати дуже довго і не мінералізується. – розповідає Шаповал. – Через це змінюється гідротермічний режим ґрунту. Додаткові запаси вологи, які утримуються, а не випаровуються, сприяють зміні рослинних формацій. Тобто, степи олучнюються".
Шаповал зазначає, деякі рослини після пожежі справді починають рости краще, до прикладу, ковила, будяки, тюльпани та інші цибулинні. Але ділянка, яка санкціоновано випалюється, повинна належним чином готуватися та контролюватися:
"Територія певної ділянки оборюється по периметру і цей фактор буде виконувати роль стримування. Ще є такий захід зупинки вогню, як зустрічний пал. Якщо рухається фронт вогню, на зустріч йому на певній відстані проводиться підпалювання територій. Фактично ми отримуємо вже згорілу смугу, яку ми можемо легко загасити. А коли основний фронт доходить туди, він впирається у вигорілу територію і таким чином зупиняється".
Водночас, варто пам’ятати, що поблизу населених пунктів подібні заходи не практикують. Більше того, випалювання сухостою взагалі заборонене українським законодавством.
Спалювання справді колись застосовувалося українцями для знищення минулорічної рослинності на полях та пасовищах. Але нині цього не дозволяють природні умови, пояснює кандидат сільськогосподарських наук зі спеціальності "Екологія", науковий співробітник Національного ботанічного саду імені М.М. Гришка НАН України Тимур Бедернічек.
Як розповідає еколог, вся справа у перерозподілі опадів. Замість, умовно, 10 слабких дощів, які рівномірно насичують вологою ґрунт, ми отримуємо 1-2 зливи, вологу від яких не можуть швидко поглинути ні ґрунти, ні рослини. Через нестачу вологи рослинність значно краще загорається, тому і випалювання сухостою значно частіше перетворюються у масштабні пожежі.
Представник громадської ініціативи "Корінь нації" Микола Богатир з Переяславщини добре знайомий з наслідками необдуманих палів. Микола демонструє нам фото одного із 10-ти висохлих дерев, які йому вдалося відшукати. Він планував перевезти це дерево до музею та встановити у ньому експозицію для патріотичного та екологічного виховання. Але за 10 годин до запланованого вивозу дерево знищив вогонь. Винних, каже, так і не знайшли.
Микола також ставав і свідком палів та навіть був змушений гасити неконтрольований вогонь. Розповідає, коли заставав людей на гарячому, вони навіть не розуміли, що роблять щось погане, думали, що навпаки допомагають природі.
"Перебуваючи біля одного із сіл я побачив, як чоловік з кількох сторін почав підпалювати поле з рослинністю. Я змусив його гасити вогонь, але пожежа швидко поширилася та почала підбиратися до місцевого кладовища. Я зрозумів, що ми не встигаємо погасити. Тоді викликав сільського голову та пожежників. Дякуючи пожежникам, вогонь вдалося приборкати. Люди, які підпалюють, не розуміють, що у когось іншого в цей час може горіти хата і пожежники потрібні там, а вони змушені гасити поля".
Навесні 2020-го Верховна Рада навіть ухвалила закон, яким у 18 разів збільшила розмір штрафів за пал трави. Відтак з палія можуть стягнути від 3060 до 21 420 грн. Але і це підпалів не зменшило. У розпал сезону кількість пожеж може йти на сотні лише за одну добу. До прикладу, за інформацією ДСНС, лише за 9 квітня 2021-го сталося аж 195 пожеж та вигоріло 125 га площ. Часто від пожеж страждають і самі палії. До прикладу, такий випадок стався у квітня 2021-го на Рівненщині. У селі Підлісне місцевий мешканець палив суху траву на своїй ділянці. Через дим від пожежі він знепритомнів, впав та задихнувся.
Паління трави можуть спровокувати і більш масштабні наслідки. У квітні 2020-го розпочалася пожежа у Чорнобильській зоні, яку гасили понад 10 днів. Як розповідав раніше ЕкоПолітиці віце-президент PAEU, еколог Валентин Щербина, тоді у повітря піднялося 7000 гігабекерелів радіонуклідів, які розліталися по кількох континентах. Вони долетіли до Франції, Північної Африки, Казахстану, Скандинавії. В Київ, за підрахунками експерта, потрапило 500 мілізівертів з Чорнобильським вітром. А причина всього цього – необачний підпал трави за межами зони відчуження.
Але паління трави шкідливе не лише через ризик пожежі, як розповідає Бедернічек, випалювання трави не додає родючості, а навпаки знищує родючий шар ґрунту:
"Знищується мікробна біомаса, дуже важлива в контексті родючості ґрунту, різноманітні бактерії, гриби, корисні для рослин. Ми фактично "обнуляємо" всю систему. Для того, щоб ця система знову запрацювала, щоб там поселилися корисні мікроорганізми, має пройти тривалий час. Якщо ми кожну весну спалюємо рослини, то приводимо до істотного погіршення родючого шару ґрунту, зменшення вмісту гумусу".
Шаповал в свою чергу відзначає, що через пожежі збільшуються викиди в атмосферу.
Якщо вам потрібно звільнити поле від минулорічної рослинності, замість підпалів Бедернічек радить переорювати стерню та інший сухостій:
"З часом стерня перетворюється на органічну речовину ґрунту, гумус. Переорювання – це достатній захід, який не буде погіршувати властивості грунту".
Що ж робити, щоб масові підпали відійшли у минуле? Бедернічек пояснює, простого збільшення штрафів в цьому випадку – недостатньо. Потрібно, щоб хтось контролював порушення. А в Україні цим – нікому займатися. За словами експерта, Державна екологічна інспекція давно не виконує своїх функцій, поліція на підпали не реагує, а рятувальників можна викликати лише тоді, коли загорання перетвориться у масштабну пожежу.
"Потрібно підвищити рівень контролю та забезпечити невідворотність покарання. – говорить Бедернічек. – Якби десяток паліїв отримали серйозні штрафи, можливо, це б спричинило резонанс і змусило інших задуматися".
Випалювання – це далеко не єдиний метод боротьби з сухостоєм. Українці можуть обирати більш безпечні альтернативи. Та наразі підпал вимагає найменших фінансових затрат. До того ж, підпали, які не спричинили пожежі, практично не викликають інтересу контролюючих органів. Тому багато громадян досі їх практикують, не зважаючи на ризики. Відтак, окрім збільшення штрафів, варто посилювати ще й систему контролю за паліями. Лише тоді, коли громадяни розумітимуть, що не залежно від масштабу наслідків, їх дії матимуть покарання, весна в Україні перестане бути сезоном пожеж.
